Читати книгу - "Між рядками сердець , Настуся"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
День був ясний і теплий, після кількох дощових днів, що пройшли через місто, небо нарешті розкрилося, пропускаючи сонячні промені. Ебі була у захваті від того, що її розклад у школі закінчився раніше, ніж зазвичай. Вона завершила останні уроки, попрощалася з дітьми і спакувала свої речі в сумку.
Нік, який уже планував сюрприз, вирішив забрати Ебі після роботи. Він сподівався, що ця проста, але романтична ідея принесе їй задоволення. Він планував провести час на природі, щоб відволіктися від міської суєти і насолодитися моментом.
Коли Ебі вийшла з будівлі школи, вона побачила Ніка, який уже чекав біля свого автомобіля. Він стояв біля відкритого багажника, тримаючи в руках кілька ковдр і термос з кавою. Це було дуже мило і трохи несподівано, що викликало у Ебі посмішку.
— "Привіт, — сказала Ебі, підходячи до автомобіля. — Що це за сюрприз?"
— "Привіт, — відповів Нік, усміхаючись. — Я подумав, що можливо, тобі сподобається виїхати з міста і подивитися на захід сонця з урвища за містом. Це може бути приємно після робочого дня."
— "Це звучить чудово! — сказала Ебі, з захопленням. — Я із задоволенням приєднаюсь до тебе."
Вони сіли в автомобіль, і Нік повільно почав їхати в сторону околиць міста. Шлях був досить спокійний, дорога вела через мальовничі пейзажі з відкритими полями і лісами. По дорозі вони обговорювали різні теми, від сьогоднішнього дня до планів на вихідні.
— "Ти згадувала, що любиш природу, — почав Нік. — Я вирішив, що це буде приємний спосіб провести час разом. Яке твоє улюблене місце, коли хочеш відпочити від міста?"
— "Я завжди ціную моменти, коли можу бути на самоті з природою, — сказала Ебі. — Мені подобається йти в ліс або просто сидіти на лавах у парку. Іноді буває так добре бути далеко від метушні й просто насолоджуватися спокоєм."
— "Розумію. Я теж відчуваю те ж саме, — сказав Нік. — Це допомагає мені відновити сили і знайти нові ідеї."
Вони продовжували розмову, обговорюючи місця, які їм подобаються і де вони хотіли б побувати. Дорога вела їх все далі від міста, і з кожною милею вони наближалися до місця призначення.
Коли вони прибули, Нік припаркував автомобіль на узбіччі, де стежка вела до невеликого урвища з видом на долину. Весь навколишній пейзаж був покритий золотистим світлом заходу сонця, і види були просто вражаючими. Ебі, вийшовши з машини, відчула, як у неї піднявся настрій.
— "Це просто чудово, — сказала вона, захоплено дивлячись на горизонт. — Я ніколи не була тут раніше."
— "Я радий, що тобі подобається, — відповів Нік. — Я сам часто приїжджаю сюди, щоб відпочити і насолодитися краєвидами."
Вони вийшли з машини і розклали ковдри на траві, сідаючи зручніше, щоб насолоджуватися видом. Нік налив каву з термоса в чашки і передав одну Ебі.
— "Ось, спробуй. Це не найкраща кава, але я сподіваюся, що вона підходить для цього моменту," — сказав Нік, усміхаючись.
— "Дякую, — відповіла Ебі, беручи чашку. — Це дуже мило з твого боку."
Сидячи біля урвища, вони насолоджувалися моментом тиші і спокою, захоплюючись видом заходу сонця. Небо стало пурпуровим та золотистим, а хмари набули теплого відтінку. У повній тиші, вони просто спостерігали, як сонце повільно опускається за горизонт, заповнюючи небо яскравими кольорами.
Після деякого часу Нік подивився на Ебі і запитав:
— "Що ти зазвичай робиш у такі моменти, коли знаходишся на самоті з природою?"
— "Я зазвичай просто розслабляюся і думаю про життя, — сказала Ебі, дивлячись на горизонти. — Іноді я планую, іноді просто насолоджуюся тишею. Це допомагає мені зібратися і відчути гармонію."
— "Це звучить дуже розслаблююче, — сказав Нік. — Мені здається, що ця частина життя дуже важлива. Вона допомагає знайти баланс і відновити сили."
— "Так, я теж так думаю, — погодилася Ебі. — Це дозволяє нам оцінити те, що маємо, і знайти сили для нових досягнень."
Коли захід сонця добіг кінця, Нік і Ебі вирішили ще трохи залишитися біля урвища, насолоджуючись нічною тишею та світлом зірок. Вони говорили про свої мрії, плани на майбутнє і навіть про те, що б вони зробили, якби мали більше часу на подорожі.
— "Мені дуже сподобалося провести цей час разом," — сказала Ебі, коли вони почали збиратися, щоб повернутися назад.
— "Мені теж, — відповів Нік. — Цей вечір був справді особливим."
Вони повернулися до автомобіля, і по дорозі назад розмовляли про плани на наступні зустрічі, вже мріючи про нові пригоди й моменти, які могли б провести разом. Коли Нік довіз Ебі додому, вона подякувала йому за чудовий вечір.
— "Дякую тобі за чудову ідею і за те, що поділився цим особливим місцем," — сказала Ебі, усміхаючись.
— "Я радий, що тобі сподобалося," — відповів Нік. — Я вже чекаю на нашу наступну зустріч."
І з цими словами вони попрощалися, кожен з них відчуваючи, що ці моменти на урвищі стали важливою частиною їхніх відносин. Це був ще один крок у їхньому спільному шляху, який подарував їм нові емоції і спогади, що будуть гріти їхні серця ще довго.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між рядками сердець , Настуся», після закриття браузера.