Читати книгу - "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"

 Новий досвід зустрів мене раніше ніж я розраховувала, ось прямо там, біля шикарних дверей не менш шикарного кабінету. Що примітно, новий досвід дуже знайомий і трохи здивований на вигляд. Нарешті на мою сиву голову зійшло осяяння, і я згадала де бачила цього довговолосого мужика, напрочуд схожого на інквізитора, та нехай жарке багаття не ломить його кісточки.

-Ви? - в один цей вигук вклала всі почуття, які мене обурювали в ту мить.

-Я. - тільки й зміг сказати цей чорт, його слова супроводжувалися єхидним сміхом з кабінету.

-Я мав рацію, чи не так? І це саме протеже Захара зчинила переполох. - ненависний голос дратував, саме тому злегка потіснивши убік як я вже зрозуміла ректора, увійшла до приміщення, яке пахло деревом і шкірою.

-Ви знали. - почала обвинувальну промову. - Ви чудово знали, що я сама не зможу пройти в академію, і все одно мені нічого не сказали.

-А повинен був? - Нолан Харон підняв смоляну брову. - Я хотів зробити вам люб'язність, мені потрібно було попередити брата про ваше прибуття, щоб він зміг дати розпорядження пропустити вас на територію академії. Але ви почали хамити, погано поводитися, і вдерлися на територію яка охороняється, нікого при цьому не запитавши.

-Ви самі мені ультиматум поставили, я ж почала виконувати поставлене завдання. - схрестила руки на грудях, не стільки показуючи яка я ділова, скільки намагаючись зігрітися, в кабінеті виявилося холодно як у крижаному пеклі.

-Ти мені не сказав що вона пройшла крізь лихоліття. - під час нашої суперечки господар цього кабінету пройшов на своє місце за великим столом, і відкинувшись на спинку крісла, задумливо розглядав мене.

-Нічого на мене так дивитися. Я чудово пам'ятаю вашу незабутню пику. - одразу прикусила язик, побачивши як загрозливо примружилися темні очі. Мені необхідно вступити до цієї академії, а не одразу ж вилетіти як пробка за хамство, хоча це й складно, враховуючи обставини нашого знайомства. - Вибачаюсь, я пам'ятаю ваше вкрай чарівне обличчя.

Правда коли я бачила його вперше, це була дійсно пика, ще й з великими хитромудрими рогами.

Тієї незабутньої ночі я ніяк не могла заснути, добре пам'ятаю скрип старого будинку бабусі Насті. Подруга вже давно заснула, а я смикалася від кожного шурхоту, здавалося всю кімнату заповнили живі тіні. Не витримала коли на горищі щось голосно бряцнуло. За класикою жанру поганого фільму жахів, вирішила піти перевірити що трапилося, всередині теплилася надія, що це тітка Іра там шурхотить.

Піднявшись сходами змогла побачити стару бабцю, яка бридко сміючись запустила в мене цілий чан з незрозумілим порошком. По голові прилетіло добре, це я зрозуміла по тому, що наступної миті вже стояла в дивному місці, а переді мною сидів саме ректор. Розмова дуже невиразно відклалася в голові, тільки щось про те, що він позичить моє тіло, як він мене запевняв воно мені більше не знадобитися. Потім мене закинуло в темряву, саме там мені стало здаватися що я потрапила в пекло, навіть згадувати не хочеться що було, запевняла себе що це страшний сон, хоча рубці на тілі говорили про зворотне.

-Я не впевнений, що можу взяти відповідальність за іномирянку. - протягнув цей гад, так само розглядаючи мене. - Простіше її замкнути.

Ах ти ж…

-Не вдасться втримати. - не дав оформитися моїй думці до кінця голос інквізитора.

-Значить необхідно знищити.

- Теж не вийде, світ її прийняв, Захар по дурості передав свою силу, тож за вбивство доведеться відповідати.

Тобто ці два хмирі сидять, і на повному серйозі обговорюють як мене утилізувати? Вони  зовсім з глузду з'їхали тут?

-Знаєте що, шановний. - підійшла ближче до столу, і пригнічуючи тремтіння від холоду, бо страху я не відчувала, побудеш у тій темній і глибокій ямі що і я, теж страх втратиш. - Це через вас я сюди потрапила, так що будьте ласкаві, візьміть папірець, - підняла чистий аркуш і помахала ним перед обличчям у демона, який дивувався моєму нахабству. – І напишіть наказ на зарахування.

Наступної миті сталося цілком передбачуване, ректор оскаженів. Стіл під його рукою тріснув на дві нерівні частини, очі метали блискавки, на голові почали пробиватися роги.

-Ти дрібна, нахабна погань. - він схопив мене за грудки, злегка піднімаючи над підлогою, і я з жалем почула тріск тканини. - Не смій так зі мною розмовляти.

Меланхолійно спробувала знизати плечима, не вийшло, тому продовжувала мовчки бовтатися у його руках.

-Якщо продовжиш в тому ж дусі, відправишся в ту дірку з якої вилізла.

З самоконтролем у чоловіка проблеми.

-На Землю? Із задоволенням. - Настя із Захаром мені пояснили що я навряд чи зможу повернутися назад з низки причин, довелося прийняти нові реалії, хоча і з великими труднощами. Але це краще, ніж та темрява, нескінченний жах і біль.

-Ні, не на Землю, дещо цікавіше, до твоїх нових друзів.

Мене пересмикнуло коли я зрозуміла натяк, знав тварюка куди натиснути.

-Відпустіть. - намагалася не виказати того, як на мене подіяли його слова.

-Досить, Леоне. – поклав руку братові на плече Нолан. - Вона нам може стати в нагоді.

Мене неохоче поставили назад на підлогу.

-Чим?
-Вона практично позбавлена страху, поки що, згодом він повернеться, але ми можемо скористатися цим фактом.

Тобто від вбивства перейшли до теми експлуатації.

-Нехай деякий час стежитиме за Ерином молодшим, мені здається з ним не все так просто.

Обидва брати зміряли мене оцінюючим поглядом.

-Для того, щоб вступити до академії, потрібно пройти випробування. - здається старший брат таки прийняв рішення. - Я не зроблю для тобе винятків.

У цьому я навіть не сумнівалася.

-Що потрібно?
-Навчальний рік уже розпочався, ми не можемо сказати що ти іномирянка, значить тобі потрібно оформити переведення з якоїсь бідної академії чи школи, для цього має бути рівень дару не нижче шістки. – ректор глянув на Нолана. – Ти вимірював її рівень?