Читати книгу - "Таємне чудо для магната, Кіра Шарм"

– Ми… Живі?

Все завмирає. Час зупиняється. А мені страшно розплющити очі.

– Ще як, маленька, – обпалює мої губи гаряче дихання.

– Розплющуй очі. Все не так страшно. Я ж говорив. Все під контролем. Моя боягузко!

Обережно. Повільно розплющую очі.

Здається, я справді жива. Спина відчуває щось гостре.

Наді мною неспокійне обличчя Філіпа. Темно-сірі очі з хвилюванням ковзають на моєму обличчі.

– Дихати. Тяжко, - видихаю, розуміючи, що на мені ніби лежить кам'яна плита.

- Пробач.

Філ піднімається на руках, трохи звільняючи мене від ваги свого тіла.

Нарешті, можу розглянути щось, крім нього.

Ми лежимо на якомусь камінні. У воді благополучно догорає наша куля. Тепер я розумію, що сталося. Філ помітив берег і направив наш повітряний засіб самогубства сюди. Мабуть, ми вдарилися об воду. Щастя, що не з усього розмаху! А далі... Раз я не вимокла, виходить, що Філ притиснув мене до себе і перекинув на берег.

– Спасибі, – шепочу, переводячи погляд на срібні очі мого рятівника. Хоча… Якби він не був таким романтиком, рятувати б нікого не довелося.

– Ох. Ти промок?

Схаменулась. Мокрий одяг на такому морозі обіцяє далеко не радісний результат!

- Треба подзвонити знайомим кутюр'є. Підказати їм, що настав час виробляти водонепроникний одяг на всі випадки життя, – треба ж. Він ще й усміхається!

- Піднімайся. Потрібно зняти пальто!

- Хм ... Зазвичай з красивими дівчатами все зовсім в іншому порядку! Спочатку роздягнути дівчину, а потім уже…

- Філ! Ти неможливий!

Обурююсь. Починаю крутитись під ним, змушуючи його хоча б зрушити з місця! І перестати, нарешті, мене так нахабно притискати! У цьому вже ,на секундочку, немає жодної необхідності!

.

– Охххх…

Філ майже падає на мене. Заплющує очі. По обличчю проноситься судома.

– Що? Філ!

Хапаю його комір обома руками. Різко струшую.

Може, він пошкодив собі щось, поки стрімголов перекочувався по камінню, захищаючи мене від ударів? Ой, мамочки! Аби тільки не хребет!

- Не відключайся, Філ! Чуєш? Не смій!

Трясу комір пальто щосили.

Що мені робити, якщо все й справді погано? Та я... Я не те, що підняти цю купу м'язів, я з-під нього і вибратися не зможу!