Читати книгу - "Моя ніжна крутихвістка, Марина Тітова"

— Ці маніпуляції позбавлені сенсу, — кривиться вона.

— Але в тебе немає іншого вибору.

— А от і є, — утримавши деякий час паузу та пройшовшись по моєму тулубу та обличчі оцінюючим поглядом, вимовила гарнюня, а потім розвернулася на 180 градусів та знов поцокотіла своїми підборами туди, куди йшла раніше, виляючи стегнами, закритими від сторонніх очей подовженою іззаду чорною сорочкою.

Здається, я не прорахував таку ймовірність. Знов доведеться її наздоганяти? Звичайно, я досі відчуваю відповідальність за дівчину, адже пообіцяв лікарю, що знайду та пригляну за норовливою пацієнткою, але маю ж я ще гордість! Втретє за день бігати за цією дівкою? Ні. Я пас.