Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

2. Тихін

Вся впевненість Маєвського зникла миттєво, коли він побачив у величезному дзеркалі ліфта своє відображення. Подушки безпеки таки далися взнаки, і з дзеркала на Тихона дивився дивного вигляду хлопчина в перекошеній жилетці зверху шовкової сорочки, з розпатланим в різні боки волоссям і дуже недобрими очима.

Слідом за впевненістю кудись зник і “бойовий настрій”. Тихін не розумів у рекламному бізнесі зовсім нічого, а йому зараз належить грати серйозного шефа. Ще та дівчина в червоному “Форді” не йшла з голови. Якби не було цього жахливого костюма і образу, справжній Маєвський би розніс самовпевнену й без-оку дамочку в пух і прах, а не бекав щось незрозуміле.

“Ну нічого, ось попадеться вона мені наступного разу, я їй розкажу. Я їй так поясню, як за кермом телефоном! Я їй покажу де раки зимують! Взагалі права у таких забирати треба!”

Накрутивши себе до потрібної стадії, Тихін увійшов у двері з логотипом величезного пера.

Тут його мають зустріти та все пояснити. Ну, якщо шеф Петро Миколайович нічого не наплутав, як з ним останнім часом траплялося.

На щастя, Тихона все ж таки вийшли зустрічати. Худорлявий хлопчина у величезних окулярах простяг йому тонку руку і скривився від навмисне сильного рукостискання Маєвського.

– Ось зараз вам усе, Тихін Ігорович, покажу та розкажу. У нас тут оновлення в агентстві, працюватимете ви безпосередньо з нашим головним редактором. Із самої столиці чекаємо з хвилини на хвилину! – щебетав хлопчина, а у Маєвського від його голосу, що зривається, і надлишку інформації розболілася голова.

Він сів на шкіряний пуф біля стіни, засунув руку до кишені. Рука знайшла щось зім’яте. "А, це ж номер тієї дівчини" – згадав Тихін і дістав його. Телефон та…

– Жанна Вікторівна! – прочитав Тихін.

– Жанна Вікторівна! - прокричав хлопець і кинувся до дверей з пером.

Розгубившись від несподіваного дуету своїх думок та чужого голосу, Маєвський підвів очі і зустрівся з мигдалевидними карими очима дамочки з “Форда”...

Поки Маєвський розгублено кліпав очима і чухав лоб, що свербів під незвичним гелем, дамочка швидко знайшлася.

– Ви що, мене переслідуєте? – крижаним тоном запитала, і Тихонові раптом здалося, що його знову за щось соромить 70-річна “училка” фізики, яку він боявся в школі до жаху.

– Це ви мене… стукнули… а тепер тут… і взагалі… – винувато залепетав Тихін і відчув, як усередині все закипає від безсилої образи, яка вперше в його житті знаходить вихід у незрозумілих незв’язних звуках.

– Я йду до себе на роботу! А що ви тут робите, ще треба розібратися!

Худорлявий хлопчина з відкритим ротом мовчки спостерігав за обома.

“Ну хоч би вякнув щось” – приречено подумав Тихін і нарешті зібрався з думками.

–Я теж на роботу йду! – видав він.

– Ну, так і йдіть, бар знаходиться в іншому крилі! А тут – рекламна агенція!

– Мені в агенцію і треба!

– О, не знала, що ми потребуємо охоронців чи швейцарів.

– Що?! А я й не охоронець! Я керівник цієї самої агенції між іншим!

Спостерігати, як обличчя дамочки майже зливається за кольором із червоною сукнею – було просто насолодою для очей Маєвського. Тільки до того моменту, поки дамочка не пішла ва-банк.

– А я тут головний редактор!

 – От і познайомились! Через півгодини щоб були у мене в кабінеті зі звітом про виконану роботу!

– Яку роботу? Я сюди тільки-но прилетіла!

– Мене це не хвилює! Раз обіймаєте таку серйозну посаду, значить того, маєте відповідати! А ти чому стоїш? Веди мене до кабінету! – це вже Маєвський гаркнув розгубленому хлопцеві в окулярах і той швидко задріботів уздовж дверей із золотистим пір'ям.

У своєму кабінеті, який, хоч би як хотілося Маєвському причепитися, був просто ідеальним, він швидко сів на шкіряний диван і уважно став вивчати картинку з лісом. Коли кожне дерево було вивчене до найдрібнішого листочка, Тихін підвівся і почав обережно оглядатися. Йому все здавалося, що дамочка з червоного хетчбека зараз знаходиться тут і будь-якої миті з'явиться з-під дубового столу або шафи в кутку…

***
Вітаю, любі читачі! От ми з вами і познайомились з героями) Якщо вони вам сподобались, будь ласка підпишіться на сторіночку автора та додайте книгу в бібліотеку. Книга буде безкоштовна, продовження ппублікуватиму щодня за винятком форс-мажорів зі світлом.

***

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно