Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ні, на діло, щоб виречи: та воно праве,
Але що ж, коли ворог наш сильний і лютий;
Ні, на чесність, щоб виречи: та вона красна,
Але гори ж бо годі нев перевернути;
Ні, на волю, щоб виречи: я її бажаю,
Але що ж,- не судилось нам вольними бути!
В своє серце лиш глянь, а побачиш, що сам ти,
Сам невольник, в кромішную тьму огорнутий,
Що життя твоє - кривда, і ганьба, і сором,
Що увесь ти затрачений, богом забутий!
«Сльозами личенько ти не вмивай!..»
Сльозами личенько ти не вмивай!
Годі кохатися,
Час нам розстатися,
Бою піднятися
За рідний край.
Чуле закохання - щастя дитя;
Ми того щастя не ждім від життя!
Проч милі спомини!
Ми - в бою воїни,
Будьмо готовими
Всі до пуття!
Думав я: станеш до бою і ти,
Труднеє діло поможеш вести
Думкою щирою;
Спільною вірою
Станем ми парою
Нужду нести.
«Не раз нагадую ті дни…»
Не раз нагадую ті дни,
Коли ми враз гуляли,-
І в самоті не раз вони
Відрадою ми стали.
Немов листки два на воді,
Так ми в житті зійшлися,
Но серця наші молоді
Навіки враз зрослися.
Заскоро розділила нас
Рука могуча долі,
Но нашой приязні весь час
Не ослабить ніколи.
Згадай же й ти часом мене!
Я згадую тя тоже,-
А нині враз прийми моє
Сердечнеє: «Щасть боже!»
«Між щастям а горем…»
Між щастям а горем
Бездонная пропасть.
Надія над нею
Будує міст.
Із сліз кришталевих,
Із бажань сердечних
Між бездною й небом -
Воздушний міст!
«Встидно плакати, тужити…»
Встидно плакати, тужити,
Встидно з горя сповідатись,
Але тяжко з горем в серці
Жартувати і сміятись.
НА СМЕРТЬ МОЛОДОГО ПОЕТА
На п’ятім поверсі, народе,
Поет твій жив!
Товариш його був той вітер,
Що ходором в цюпі ходив.
Поламана постіль, стіл, крісло -
Ось все добро,-
Прокляття на бідність - се рання
Й вечірня молитва його.
І в те невсипуче прокляття
Вгорнувся він,
Мов в плащ, що ненавистю гріє,
Аж пок не застудить го скін.
ДУМКА
I
Ой погляну я на поле,-
Поле чистеє дріма…
Гей, мій латаний талане,
Доле темна та німа!
Заховайтеся в тумані,
Розплинітеся росов,
Щоб, неначе хрест тяженький,
Вас не двигав я з собов.
Гляну, що за рай в природі,
Ясність, розкіш, красота,-
Та мені й дивиться годі,
Як неволить гризота.
Для нещасного природа
Мов убитая мовчить,-
Над душею бо голодна
«Хліба!», знай, нужда кричить.
Для нещасного не сяє
Сонце блиском золотим,-
Діток хорих тусклі очі
Догоряють перед ним.
І в його зболіле серце
Ніч потіхи теж не ллє;
Жінка кашляє та стогне
Та й заснути не дає.
II
Світ дрімає. Блідолиций
Місяць задрімав над ним,-
Певно, бога нема дома,
Та й поснулось всім святим.
Тож все горе світовеє,
Що від сонних утекло,
На мою безсонну думу
Гір-горою налягло.
Написано в р. 1879, ще не друковано.
«Знов рік минув. Знов крок один вперед…»
Знов рік минув. Знов крок один вперед
ступило всім нам дорогеє діло,
і хоть збільшився людовладців гнет,
ми дальший крок підем робити сміло,
і як гора не спинить вихру лет,
не спинить тьма, щоб світло не зоріло,
так гніт, надсилля ані самоволя
бойців за волю не зжене із поля.
Знов рік минув! При вході в рік новий
погляньмо взад, на те, що ми пробули,
згадаймо, браття, кождий крок кривий,
всі помилки, що важко промайнули,
і кождий вдар нещастя громовий,
і сли з нещасть пробутих ми здобули
на дальшу путь собі живу науку,
то в них найдем будущих вдач поруку.
Злічім і кождий луч нового світа,
що прояснив наш розум в рік отсей!
І кожда в нім хвилина, що огріта
сердечною любвою до людей,
і кожде слово братнього завіта,
і чесне діло, й ясний взгляд очей -
се скарб живий! Щаслив, хто в жизні пути
багато сього скарбу вспів здобути!
Злічім, брати, і тих борців за волю,
що сей рік в бою правім полягли,
вшануймо пам’ять їх святов сльозою
і на политій кров’ю їх земли
за їх слідом, за провіднов звіздою
ідім туди, куди вони ішли;
хоть прийшлий рік і нам такую ж долю
зготовить, сміло йдім в війні за волю!
«Наче вихор, минають роки…»
Наче вихор, минають роки,
Відколи мене зрадила ти;
Відколи свойов ніжнов рукою
В моє серце забила ти гвіздь,
Відколи я без сну і спокою -
Умерлець - жию світу на злість.
Розцвітає і в’яне природа,
Проминає сльота і погода,
Наче хмари
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.», після закриття браузера.