Читати книгу - "Серце не обдуриш"

Я вірю, що існує ідеальна жінка, призначена саме мені.

Пролунав сигнал повідомлення, і Леся мало не підстрибнула з несподіванки. У першу секунду їй захотілось закрити ноут і чкурнути від нього геть, але в останню мить втрималась. Нехай вона не помітила, як він зайшов на сайт, але почуватись, як застукана за підгляданням школярка, просто смішно. Він не знає її, вона не знає його, веб-камери не ввімкнено. Крім цього, Лесю чомусь зачіпало те, що він писав.

А якщо призначена саме тобі жінка виявиться неідеальною?

Виключено.

Звідки така впевненість?

Бо я буду бачити її такою.

Леся розізлилась, але не могла зрозуміти причини. Проста фраза викликала в ній бурю емоцій – від бажання розплакатись до майже відчутної ненависті. Неправильно писати таке серед вульгарності та розпусти.

І ти шукаєш її саме тут, на сайті, який більшість чоловіків сприймає як віртуальний каталог борделю?

Він мовчав кілька хвилин. Леся вже навіть подумала, що образила його й не дочекається відповіді. Або що він напише єдино логічне: «А що ти тут робиш?» Вона б і сама так написала. Ну і нехай. Може, це тільки вона так думає, що образила, а насправді влучила в ціль?

У тебе щось сталось?☹

Якби він написав «у тебе проблеми?», то Леся сприйняла б це як вияв образи, бо вважала цей вислів стандартною фразою агресії у відповідь на незручне питання. Але він написав так, наче зрозумів щось таке, чого вона сама в собі не розуміла. І це зачепило її настільки, що дівчина гримнула кришкою ноута.

– У мене нічого не сталось, у мене все прекрасно… психолог довбаний…

– Ох ти ж, яка злюка!

Руслан вдивлявся в усміхнені зелені очі й намагався зрозуміти, що вона сама тут робить. «Тільки спілкування» на сайті, який «більшість чоловіків сприймає як віртуальний каталог борделю»?

Попри образу за своє дітище, Руслан мимоволі реготнув на весь голос. Оце справді дівчина з перцем і добре підвішеним язиком. Тепер ще залишилося дізнатись, яка в неї родзинка – і взагалі буде ідеально.

Руслан знову поглянув на фото. Дівчина виглядала з-за дерева, обіймаючи стовбур. Її губи, очі, обличчя випромінювали сміх, а хмарка кучерів переливалась усіма відтінками рудого.

– Ти чого?

Артем нахабно розвернув до себе Русланів ноут.

– Але ж гарненька!

– І злюка при тому.

– Люблю злих…

– Вона моя.

– Серйозно? Ти ж сайт тестуєш, а не шукаєш собі дівчину.

– Одне другому не заважає.

– Ага, якби я так зробив, то мені б добряче перепало від тебе.

– Ой, не треба робити з мене монстра. Якщо комусь і перепаде від мене, то Івану. Де його чорти носять?

Руслан розвернув до себе ноут. Дівчина вийшла з сайту, вогник не блимав, і настрій у нього різко зіпсувався. Чому вона так розізлилась? Ніби й не образив її, нічого не пропонував, хоч такій і гріх не запропонувати.

Мимоволі Руслан знов усміхнувся й отримав стусана у плече.

– За що?

– Бачу-бачу твої збочені думки. І вже навіть уявляю ситуацію: ви спілкуєтесь, усе ґуд, вона дає тобі свою адресу й просить купити дорогою вино і горілку. Ти стоїш, дзвониш у двері, і вона відповідає тоненьким голосочком: «Відчинено». Ти впевнено заходиш, світло мерехтить, пахне «Шанель номер п’ять», і знову тоненький голосочок: «Я в ду́ші, випий горілочки, а мені налий вина». Ти метушишся, келихи, полуничка, квітка, сто грам на душу для хоробрості. Сідаєш на ліжко, і тут гасне світло, а в дверях стоїть вона – напівоголена пенсіонерка…

– Придурок!

– А чому це одразу придурок? Ти тут втикаєш на фото, але ж це тільки фото, і не факт, що воно реальне. Сам подумай: навіщо такій дівчині сайт знайомств?

– От і запитаю в неї, чи реальне.

– Ну-ну, вперед. Тільки не кажи потім, що я тебе не попереджав.

Вони часто жартували один з одного, але цього разу Артемові слова зачепили Руслана за живе. Дівчина йому справді сподобалась, тому він уважніше глянув на фото: якісне, видно, що зроблено цифровиком, а тому ніяк не може належати особі пенсійного віку, хоча ніхто ж не завадить людині завантажити чуже фото з нету й поставити собі на аватарку.

Руслан ввів фото в пошук і побачив одне-єдине посилання на той самий сайт знайомств. Отже, фото оригінальне, тож є шанс, що воно належить тій-таки «Фоксі». Аби тільки дівчина анкету не видалила до того, як вдасться вмовити її на зустріч.

Руслан вдивлявся в зелені, ледь примружені проти сонця очі, витончені риси обличчя, і його не полишало дивне відчуття, що він її звідкись знає. Ніби спогад, що миготить десь на краю свідомості й не дає себе впіймати.

Робочий день добігав кінця, і Руслан втомлено потер очі. Під повіками пекло, мало не сльозило, проте він нарешті завершив роботу над новою програмою. Ще одна цеглинка у фундаменті грандіозного задуму.

Руслан обіперся на спинку крісла, задоволено потягуючи спину, що нила, та й вже починало пекти у попереку. Протяжно видихнув, міцно заплющив очі й потягнувся руками вгору, аж хруснуло – мить чистої ейфорії, коли розумієш, що тіло втомилось, але роботу зроблено, і все ідеально.

Хлопцю здавалось, що він відчуває на собі погляд Артема і його беззвучний сміх. Сам мимоволі всміхнувся, оглядаючись на друга.

– Пора закруглятись. По пивку?

– Навіть не знаю. Голова гуде, як баняк. Мені б помитись і в люлю.

– От вип’ємо пива, і голова перестане боліти.

– Ууууу…

– Руля, не вимахуйся. Я ж бачу, який ти задоволений. Закінчив?

– Єсс!

– Треба це обмити. Личило б й Івана кликнути. А його так і не було весь день.

– Ну, він же в нас грошима крутить і таки добре нас розкрутив.

– Ага, какашку він би розкрутив без твоїх мізків. Просто хоче свої кровні якнайшвидше відбити.

– Тьом, ти несправедливий. Без нього в нас тільки і було б, що мізки, а стартовий капітал на дорозі не валяється.

– А ти не прибідняйся, тебе з твоїми напрацюваннями в будь-яку круту айтішну компанію візьмуть. Ну гаразд, ми почали нормально заробляти. Давай викупимо його долю.

– Ти ж знаєш, що він не продасть. А навіть якщо і погодиться, то загне такий еквівалент, що ми замучимось збирати гроші.

– Тут ти маєш рацію. Іван своєї вигоди нікому не подарує.

– Добре, Тьом. Давай по пивку й спати. Я реально втомився.

Було вже далеко за північ, а сон все не йшов. Руслан увімкнув настільну лампу й потягнувся за цигаркою. Злився на себе за цю шкідливу звичку,