Читати книгу - "Щаслива суперниця"

не сумніватися — це не хто інший, як Клара Данвіль. Вона з’явилася на сходах головного входу, щоб піднести власникові замку кубок вина. Вона погладшала, стала схожа на пещену хазяями кішечку. Жінка лукаво посміхалася; її чорні коси були викладені на французький манір петлями вздовж щік.

— З поверненням, мілорде, — потупилася Клара, коли перехопила мій допитливий погляд. — Чи не бажаєте освіжитися з дороги? Я звеліла нагріти води в купальні.

Звичай вимагав, щоб пана, який повернувся після довгої відсутності, мила сама господиня, й Кларі належало виконати і цей обов’язок. І вона чудово з ним упоралася. У купальні, світлиці з низькою стелею та каміном на всю стіну вже все було готове. На лаві в ряд стояли глечики з гарячою водою, на скрині було складено білизну, поруч висів чистий і випрасуваний одяг. Біля каміна стояла величезна дубова балія, оперезана обручами з начищеної міді, над нею здіймалася пара. Вологе повітря було насичене пахощами розмарину й ромашки.

Я задоволено поплескав Клару по щоці.

— Розумна дівчинка!

Роздягаючись, я подумав про те, як поводилася б Бертрада, якби опинилася на місці Клари. Моя дружина червоніла, відверталася та шпурляла спорожнілі глечики, поки я не відпускав її. А ось Гіта… пустотлива й ніжна маленька послушниця незабаром навчилася знаходити задоволення в цій процедурі. Тут, у цій купальні, ми спліталися в обіймах, а потім вона забиралася до мене в балію, ми мили одне одного, розмовляли й милувалися… І самі не помічали, як знову починали віддаватися любовним утіхам. Суворе монастирське виховання Гіти не заважало їй бути вільною і чуттєвою. Вона довіряла мені, її цнотливість швидко відступала, коли мені на думку спадала та чи інша любовна фантазія.

Ці спогади схвилювали мене. Руки Клари, що ковзали по моїх плечах, спині, животі, виявилися незвичайно ніжними. Вона швидко глянула на мене з-під вій — і в цьому погляді чаївся виклик. Я посміхнувся, Клара у відповідь схилилась, і її рука ковзнула по моєму тілі під воду. Я втяг крізь зуби повітря, коли відчув її сміливий дотик.

Чортиця! Звісно, в своєму бажанні прислужити Клара не безкорислива. Леді Бертрада без кінця кривдила її, і фрейліна була зовсім не від того, щоб домогтися моєї прихильності, а з нею і захисту. Я бачив зовсім близько прилиплі до її скронь локони вологого чорного волосся, пишні груди й темні кола сосків там, де лляна тканина її ліфа промокла.

Я простяг руку, поклав долоню на її потилицю й пригорнув до себе. Її яскраві усміхнені губи відразу розкрилися назустріч моїм.

Клара відповіла мені з надзвичайною палкістю. Маленька Данвіль, про яку стільки балакали злі язики, любила цей солодкий гріх. І попри те, що віддавала очевидну перевагу мулярові Саймону в надії оженити його на собі, й далі крутила голову Пенді, а той невимовно страждав.

Думка про Пенду протверезила мене. Я відсунувся до протилежного краю балії, та так рвучко, що вода вихлюпнулася через край.

— Ось що, Кларо… Схоже, тобі давно заміж час.

Я мовив це, задихаючись від поцілунку. Клара зморщила носика та пирхнула:

— Воно-то час, та що ж робити, коли він сам не бажає?

— Напевне, тому, що хотів би бачити своєю дружиною гідну жінку. І те, що ти виявилася тут… Може статися, саме так він має намір перевірити тебе.

Клара захихотіла, підхопила сукняну рукавицю для миття та заходилася намилювати.

— Гідну жінку! А сам? Жодної спідниці не пропускає!

— Ти помиляєшся. Він досить перебірливий.

— Перебірливий? За той час, що він будує вежу в Незербі, можете мені повірити — він там усіх перепробував, включаючи куховарку Тріт, хоч вона кульгає та заїкається.

Я насилу стримався, щоб не розреготатись.

— Стривай, Кларо, я зовсім не про Саймона. Я говорю про Пенду.

Її рука завмерла в мене на спині.

— Про Пенду? Кгм… Мені, звичайно, іноді й здавалося… Але він такий брутальний!

— Ти сама винна. Пенда давно любить тебе, але ти втікаєш від нього, а іншим не складно домогтися твоєї прихильності. Невже Пенда зовсім не любий тобі?

Клара й далі намилювала мене й зосереджено мовчала. Нарешті запитала:

— А що, Пенда й справді готовий оженитися на мені?

Як і всякій жінці, їй хотілося заміж.

— Неодмінно ожениться, якщо ти покажеш себе гідною одруження.

Більше ми до цієї теми не поверталися.

Клара сумлінно скінчила свою справу, насухо витерла мене чистим полотном і подала халата, підбитого кролячим хутром. Однак погляд її при цьому залишався досить замисленим.

— Ти повинна зрозуміти, Кларо, що відтепер Пенда не просто слуга. Він мій сенешаль, і ти піднесешся, якщо зумієш довести, що не втратиш у шлюбі чоловікової честі.

Я відіслав Клару до Пенди й звелів передати, що чекаю на нього в замковому саду. Це була тиха місцинка за одним із потужних контрфорсів донжону. Тут росли айва, кілька яблунь, уздовж стіни тяглися грядки з цілющими рослинами. При Бертраді тут усе прийшло до занепаду й заросло бур’янами. І тільки троянди, які Гіта посадила за огорожею в той час, коли Гронвуд ще був не добудований, пишно розрослися й біло-рожевим цвітом обплели муровану стіну, розповсюджуючи у вечірнім повітрі солодкі пахощі.

Незабаром я відчув, що поруч хтось є. У Пенди з його значною комплекцією дотепер збереглася придбана ще в Святій Землі звичка рухатися