Читати книгу - "Гречаний Мед, Роман Олійник (Argonayt)"

– То куди ми прямуємо? – запитала жінка в чоловіка, що сидів поруч.

– Давай спочатку заскочимо до двох моїх добрих приятелів. Вони ще трохи займаються бджільництвом і знають де та що можна придбати для пасіки. Там й ціни будуть помірними і ніякої халтури гарантовано не підсунуть.

– Діду, звідки у вас таке велике захоплення бджолами?

– Так це мій дід прищепив мені любов до цих маленьких, трудолюбивих комашок. Я ще з дитинства працював на пасіці. Спершу піклувався про домашні вулики, потім працював колгоспним бджолярем, а згодом навіть перебрався на роботу в райцентр.

Подальша дорога в Луцьк була зайнята розповідями про те що було найдорожчим для діда: де найкраще обладнати пасіку, які небезпеки чигають на бджіл, скільки всього корисного і смачного можна приготувати з їхнього меду. Ця своєрідна лекція була щедро приправлена не тільки науковими термінами та професійним жаргоном, але й цікавими бувальщинами й веселими історіями з насиченого минулого старого. Наприкінці подорожі Сеньйора Вероніка була непогано обізнана з тою новою справою, за яку була вимушена мимоволі взятися.

Вже на місці жінка боялася що доведеться витратити чимало часу, на те щоб у великому місті знайти та придбати все необхідне, але – помилилася. Вони навідалися в гості тільки до тих двох приятелів, про які напередодні згадував дід Стефко. Там на них вже очікувало кілька великих, ретельно запакованих ящиків, котрі ледь розмістилися в просторому салоні мікроавтобуса. Те з якою оперативністю і швидкістю все робилося наводило Вірцю на думку що ці хитрюги, за її спиною, вже завчасно про все домовилися і тепер вона тільки слухняний пішак в їхніх руках.

– Ну, Софіє, отримаєш ти в мене на горіхи, як я повернуся додому, – подумки вичитувала старшу доньку Сеньйора Вероніка, хоча водночас не могла натішитися діловою хваткою юної дівчини. Така не пропаде в дорослому житті і безсумнівно дасть собі раду з будь-якими проблемами та негараздами в майбутньому.

Повернення в Підгайці промайнуло для мандрівників без будь-яких пригод. Дід Стефко, втомлений тривалою дорогою, тихо дрімав на пасажирському сидінні поруч, а думки Вірці мимоволі знову й знову поверталися до заплутаної ситуації, що тепер склалася в її особистому житті. Ще нещодавно все було таким простим та зрозумілим. Дім, діти, бізнес займали всі сили та час жінки. Про якісь близькі відносини з представниками протилежної статі не було й мови. Навчена гірким досвідом минулого вона вирішила, що з неї досить, а тому заборонила собі навіть думати про можливі стосунки з іншими чоловіками.

Неочікувана поява на самий Святвечір Мирона перевернула все догори дриґом. Щоб хоч якось відкараскатися від цього остогидлого приблуди жінка була змушена влаштувати своєрідний спектакль. Задля швидкого розлучення вона переконала колишнього судженого, що має пристрасні почуття до свого односельчанина та друга Василя. Як це частенько буває, те що розпочиналося як удавана гра несподівано перетворилося на дещо більше і значущіше, чим видавалося їй на початку. Звичайна товариська приязнь в серці Вірці стала непомітно, але нестримно мінятися на те що зоветься щирим, палким коханням.