Читати книгу - "Таємниця Великого Сканера, Олександр Юрійович Есаулов"

Кадим на знак згоди кивнув.

— Дуже добре, — і Дроник зник, перетворившись на муху. Муха, перш ніж полетіти, переможно задзижчала біля голови Кадима та так натурально, що він уже ладен був відмахнутися від надокучливої комахи. Кадим продовжив переслідування Брейка сам. Той після недовгого блукання вулицями зайшов у двір великої шестиповерхівки і зник в одному з під’їздів. Кадим обвів двір поглядом. Брудна, вбога порожнеча. Ні тобі дитячого майданчика, ні квітів, ані бодай кущика бузку.

«Як вони тут живуть? — Він знизав плечима. — Погляду нема на чому зупинитися! Де ж отут сховатися, щоб очі не муляти, кому не слід?»

Сховатися не було куди, тож він мить подумав і рішуче ступив до під’їзду. Піднявся сходами й зупинився на маленькому майданчику між першим і другим поверхами.

«У випадку чого вдам, що або спускаюся на перший поверх, або піднімаюся на другий», — подумав він.

Потяглися хвилини очікування.

З рухів Брейка Дроник зрозумів, що той піднімається сходами. Стукіт у двері, коротка тиша, далі запитання:

— Хто там?

— Це Ворм.

— Ага... Нарешті!

Клацнув замок.

— Заходь. Змушуєш чекати самого Директора планети! Чи не забагато собі дозволяєш?

— Винен, але мені сказали всього півгодини тому. Я все покинув і миттю примчав сюди.

— Добре, ти мені не заливай. Iди в кімнату, там виправдовуватимешся.

За мить Дроник почув голос Великого Сканера.

— Ворм? Ти думаєш, у мене справ більше нема — тільки тут чекати на тебе?

— Ваша Дигітальна Величносте, мені сказали тільки півгодини тому, це рівно стільки, скільки потрібно часу, щоб добігти від мого будинку сюди! Я не витратив жодної зайвої...

— Зате зараз витрачаєш! Слухай мене уважно, Ворме. У «Зоні номер нуль» почалося повстання.

— Це в Забугорній Долині?

— Не перебивай! Реаліти захопили спецтранспорт і переправили сюди десантний загін.

— Ах ти...

— Саме так! Тут, у столиці, їм удалося захопити станцію відправлення.

— Ой леле...

— Я впевнений, що вони будуть прориватися до міста.

— А я ж бо що...

— Не перебивай! Не виключено, що серед десантників є хтось, хто мав раніше стосунок до лабораторій. Звісно, вони кинуться за старими зв’язками, шукати помічників. Твоє завдання: якщо такі спроби будуть, десантників треба або ловити й передавати нам, або знищувати. Не можна допустити, щоб реаліти довідалися про «Об’єкт номер нуль» і про те, що лабораторії — суцільна фальшивка і замилювання очей. Ти зрозумів мене?

— Але як же?.. Пане Директоре планети, як вони здолали лінію магнітного захисту?

— Упевнений, тут не обійшлося без цих прибульців із космосу. Вони не тільки перейшли лінію захисту, але й вимкнули електростанцію.

Дроник, який і без цього слухав уважно, боячись пропустити хоча б слово, просто завмер, якщо такий вираз можна застосувати до теперішнього його стану.

— Тих нехлюїв з охорони, які припустили таке, за першої ж нагоди розмагнічу! — провадив далі Директор планети. — Ну, а прибульців... З ними в мене буде розмова коротка! Маю декого в запасі... Порахуємося! Ти зрозумів завдання?

— Зрозумів, пане Великий Сканере!

— Йди!

На цьому розмова скінчилася. Грюкнули двері, і Брейк чи, як його називав Директор планети, Ворм, заквапився сходами донизу. Знову грюкнули двері, і навіть крізь кишеню куртки Дроник побачив денне світло. Перетворений на муху Дроник вжикнув з кишені Брейка-Ворма, піднявся вгору, щоб подивитися, де сховався Кадим, і відразу ледь не поплатився за свою безтурботність. Його атакувала якась пташка, для котрої муха була смачною їжею. Муха негайно перетворилася на беркута, який грізно розтулив величезного, загостреного, мов шило, гачкуватого дзьоба і змахнув крильми. Перелякана пташка заклала круте піке аж до самої землі й шугонула в кущі. Беркут зробив коло, побачив Кадима, що майже біг за Брейком, і перетворився на Дроника, тільки маленького, як муха. МініДроник задзижчав, швидко наздогнав друга й сів йому на плече.

— Агов, ти мене не лясни, як муху! Це я, Дроник, — пропищав він.

Кадим злякано озирнувся.

— Не туди дивишся. Я в тебе на плечі.

— Скільки тебе знаю, ніяк не можу звикнути до твоїх фокусів! — Кадим сповільнив кроки й зупинився. — Ну, тепер ходімо до Рикпета.

— Я маю неймовірні новини. Рикпет від нас нікуди не втече, та й не Рикпет це зовсім.

— Ми йдемо до Рикпета, хай навіть ця планета перевернеться догори ногами! — затявся Кадим.

Дроник зрозумів, що коли він зараз почне суперечку, то втратить купу часу, й погодився. Він знову набув вигляду Васли, і хлопці поквапилися до підворіття будинку, де влаштувалася дивна трійця, зовнішньо така схожа на їхніх друзів. Дорогою він розповів усе, що почув, перебуваючи в кишені Ворма.

— Ну й гад же цей Директор планети! — вигукнув Кадим, коли Дроник закінчив. — І що це за «Зона номер нуль»?

— Ти обережніше з висловами! — застеріг його Дроник. — Так недовго й до поліції потрапити! Перший же заражений, котрий почує таку крамолу, здасть тебе з усіма тельбухами! «Зона номер нуль» — друга назва Забугорної Долини. Цю назву я вже чув. Якщо там повстали реаліти, то їх тримають усіх разом. І тримають силоміць, інакше чого їм повставати, а Великому Сканеру хвилюватися з цього приводу?

— Залізна логіка! — погодився Кадим.

— І ще. Цей Сканер наприкінці натякнув, що проти прибульців у нього в запасі є дехто. Так і сказав: у мене в запасі є дехто. Хто ж у нього є в запасі? Може, він когось із ваших перетягнув на свій бік?

— Ти говори, та не заговорюйся! — спалахнув Кадим. — із наших... Ти можеш собі уявити, щоб Рикпет зрадив? Або Шаната? А може, Васла?

Дроник знизав плечима.

— Але космічні човники він якось же захопив? і уяви собі, яка може бути бійня в цій самій «Зоні номер нуль», повністю заселеній реалітами, якщо він установить на човниках зброю?

— Кошмар...

— Отож-бо й воно...

Нарешті дотюпали до підворіття. Васли й Рикпета не було, зате в кімнатці, на старому, брудному продавленому дивані сиділа Шаната. Вона повернулася на рипіння дверей. Щелепа її, яка до цього безперервно перемелювала гаплик, завмерла.

— Ну? — запитала вона крізь зуби. — Що тут забули?

Кадим дивився на неї й не впізнавав. Щоб Шаната, чепурунка й акуратистка, гумористка й розумниця, струнка, гарна, з довгим пухнастим волоссям, завжди ретельно доглянутим і