Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

— Угу. Це має бути щось таке, куди хулігани, тікаючи, мають не привертати увагу.

— Відстежувати їхнє пересування по камерах вдалося?

— Ні. Вони занадто добре знають сліпі зони або камера раптом глюкнула і не працює.

— А це означає, що хтось їм допомагає і веде їх маршрутом, вимикаючи камери.

— Згоден. Але нам час у садочок по дітей. І мама обіцяла приїхати з братом і вітчимом.

— Сьогодні?

— Так.

— А в нас навіть пригостити нічим.

— Я замовив доставку їжі. Залишилося встигнути приїхати до потрібного часу. І так у нас на все година!

— Занадто мало, хлопчаки захочуть на майданчик.

— Майданчик тепер є у дворі. І я їм натякну про батут, мені пообіцяли сьогодні допомогти його поставити. Ми їх із нього потім просто не витягнемо.

У наступні кілька тижнів ми з Алексом і ще кількома колегами перевіряли, де може бути гіпотетичний портал. За кілька місяців усі вже були нервові, хуліганства тривали, а звідки приходять і куди йдуть хулігани, не зрозуміло. Я вже почала сумніватися у своїй теорії.

— Що, якщо вони не йдуть ні в який портал, а просто у них є схрон.

— Ми відпрацьовуємо цю версію, — сказав коханий. — Просто по тому скільки їх гадить ніхто в такій кількості не проходить у портал. Тож малоймовірно, що вони ним збігають. Навіть якщо ділитися на дві групи. Загалом поки не можемо встановити особи практично марно моніторити записи з портальних камер.

— А за статурою? Хоча з тим одягом її толком не визначиш. Але так толком і не зрозуміло, що їм потрібно, тільки дрібне хуліганство? Це якось занадто дрібно.

— А знаєш, поки вони хуліганять, надійшло більше звернень про крадіжки, кишенькові та квартирні з тих районів.

— І багато вкрадено?

— Ні. Але я думаю це працюють підлітки, розумні, але підлітки. Тому що крадуть трохи грошей, трохи прикрас, трохи артефактів.

— Артефактів? — здивувалася я. — А є перелік вкраденого?

— Є ідеї?

— Поки що просто інтуїція.

Вивчивши перелік вкраденого, змогла виокремити дещо цікаве.

— Дивись найцінніше, що вкрадено в різні дні, це артефакти. І ти упустив заяви про зникнення людей. Зникло троє людей, усі працювали раніше в лабораторії артефактів. А судячи зі списку вкраденого і їхніх характеристик там переважно накопичувачі енергії. Скажи ти коли відчув, що в мене розкрилися крила як це було?

— Просто відчув народження ще одного крилатого. І зрозумів, що це можеш бути тільки ти. Тільки ти була до цього близька.

— Отже, суто теоретично я можу відчувати відкриття порталу чи то стаціонарні, чи то такі, як у мене?

— Так.

— Потрібно спробувати. Тому що мені здається, це все пов'язано з порталами. Тільки не зрозуміло кому і для чого це потрібно.

Про всяк випадок переглянула час хуліганств. Він був в один відрізок. За камерами змогла скласти приблизну кількість хуліганів. Їх не більше п'ятнадцяти осіб. Цікаво, а як отримують перепустку в портал?

— Зазвичай це по службі або тут є родичі, близькі. Як у Гілберта тут сини. Але він може і службовим становищем користуватися, власне, як і Марго. Є ідеї? — запитав Алекс.

— Думаю мені потрібно сходити до дядька. Поки не сформулювала думки. Як думаєш відпустять?

— Запитай.

Відпустили. А вибрала час якраз коли був наприкінці відрізка для вчинення хуліганства. І зі мною через портал пройшло п'ятеро хлопців. Я намагалася відверто на них не дивитися, скоріше скоса. Мені підморгнули і пішли у своїх справах.

Вийшовши із залу з порталами, зупинилася і подивилася, в який бік пішли хлопці. Вони сіли всі в один позашляховик. А я поруч зі мною зупинилася машина старшого братика. Хлопці з позашляховика мені помахали і поїхали.

— Знайомі?

— Пробий номер машини.

— Колись, — сказав брат, вбиваючи номер машини в планшеті.

— Прийшла думки впорядкувати. У нас у площині відбуваються зараз хуліганства, приблизно п'ятнадцять осіб беруть участь у масках і вільному одязі. І по камерах їх не відстежити. На шляху їхнього слідування і поруч вони вимикаються. Я припустила, що вони діляться на групи і, здається, виявилася права. П'ятеро пішли зараз зі мною порталом. П'ятеро мали піти другим порталом і п'ятеро залишилися на площині в схроні посередині між порталами.

Я всю цю ж інформацію написала Алексу. Він відписався, що одразу ж запросить відео з порталів і перевірить. І на одному маркером буду я.

— Поїхали у відділок, дядько ж у себе.

— У себе. Ще є ідеї?

— Так, хочу питання позадавати. Як дівчатка?

— Хуліганять, — сказав Гілберт з посмішкою, — як мої хлопчики?

— У захваті від батута. Дівчаткам сподобається, ти їх потім звідти не виманиш.

— А коли у вас з Алексом весілля?

Потиснула плечима. Брат насупився.

— Ти з Марго п'ять років зустрічався, ми трохи більше року.

— Оу, я думав ви довше.

— Довше кола намотували, і він намагався мене з кимось познайомити. Поки я не поскаржилася на останнього залицяльника.

Зайшовши до відділку, встала в одному кутку, з якого весь загальний зал було видно. Гіл став поруч і з нерозуміння подивився на мене. А потім зрозумів, що я дивлюся на Дерека. Колега, помітивши мене, доволі усміхнувся. Я показала на порожню клітку для дрібних бісенят.

Він не підходячи сказав:

— Привіт, янголятко. А немає їх більше, як ти пішла, так і немає.

— Від наївний дядько, — сказала я з легким знущанням. — Вони роблять тебе як школяра.

Дістав печиво з рюкзака.

— Братець допоможеш ловити. А то у вас з десяток бісенят лазить, а дехто й не чешеться ловити.

Дістала з упаковки перше печиво і надкусила шматочок. Поруч з'явився перший капосник. І дивиться так жадібно на печиво, немов його рік не годували.  Я поводила печивом перед носом і підкинула вгору. Малий підстрибнула за ним і був збит другим капосником, а потім ще п'ятеро намалювалося і вийшла купа мала. Гілберт хмикнув і всіх накрив пасткою сіткою і закинув у клітку. Я їм закинула ще п'ять печеньок. Через які знову почалася бійка.