Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"

Наступний рік був відносно спокійним. Але коли я завмирала і дивилася в порожнечу напружувала колег і вони підходили запитували чи все гаразд.

— Чому в мене відчуття, що ти щось задумала? — запитав у мене за спиною Луї.

— Просто думаю.

— Над справою?

— Ні, над тим, що мама сказала. І над тим, що мені снилося, і над тим, як я тоді в нижню площину потрапила.

— Поділишся думками?

Подивилася на колегу і мотнула головою. Поки що не хотілося ні з ким ділитися, хотілося зібрати думки докупи й сформувати або теорію та підтвердити її, або вже самій спростувати. Мама вміла відкривати портали. Те, що мені показали, це теж як відкривати портал. Але мені поки що не зрозуміло це моя особливість чи це може кожен.

— Ну в принципі не спробую не дізнаюся.

Наприкінці робочого дня пішла до тренувального залу, в якому займалася з Луї. І намалювала магічний контур із рунами, який робила, коли відкривала портал у нижню площину. Координати виставила зараз за пару метрів від точки відкриття. І до відкриття порталу намагалася зрозуміти витрату енергії і сиділа його розраховувала. Не хотілося непритомніти.

— Не дарма я щось відчув, — сказав Луї за спиною.

Обернулася він був з Алексом і шефом.

— Що робиш? — запитав шеф.

— Розрахунки порталу. І скільки це зжере енергії.

Чоловіки подивилися на контур, що світився, і теж задумалися. Поки що це був не активний портал. Подумавши, поправила витрату енергії. І тепер він брався не особисто з мене, а я була провідником. А енергія бралася з навколишнього простору. А я тільки її проводила. Активувала портал.

— Сподіваюся, ти не будеш сама йти? — запитав Алекс.

— Ні. Стань біля другої арки. Хочу перевірити на яблуці.

Кинула через портал йому яблуко. Воно було цілим. Я змінила налаштування порталу, хотіла перевірити, що буде, якщо не вистачить енергії на відкриття.

— Кинь яблуко.

Воно не пролетіло, а відскочило і впало на мати.

— Угу. Чудово.

Відкрила портал, розрахований на дорослих людей, і сама зробила крок до Алекса.

— Ти, ти... — не міг він підібрати слів.

— Усе розрахувала й перевірила. Якщо енергії мало, портал не пускає і виштовхує назад. Хочеш перевірити?

Відкрила заново портал і потягла Алекса на інший кінець тренувального залу. Він очманіло кліпав очима.

— Це треба показати раді вчених і запатентувати, — сказав шеф.

Коли показувала те, що вмію раді магів, я не підсвічувала контур, і вони не бачили не активований портал. Я його бачила, вони ні. Але бачили якщо він працював і могли ним пройти.

— Ну як же так, мої колеги його бачили.

— Якщо ви проявляли магічний контур, то бачили. Але це не ваша розробка, а ваш дар, дорога. Дуже рідкісний і унікальний дар. Його патентувати не потрібно.

Я обернулася на Луї та його друга Джері. Вони теж не бачили мій портал, поки він не проявлений.

Варто було вийти від учених, як до мене підійшов дядько.

— Отже, я не помилився у відчуттях. У тебе проявився мамин дар, і ти думала, що це твоя здогадка і формула? — кивнула — Вона теж так думала, — сказав він із сумним зітханням. — У мене для тебе подарунок. Я замовляв цей кулон накопичувач їй на подарунок на честь твого народження. Але його не встигли зробити, інакше це б урятувало їм життя або хоча б сестрі.

Коли він дістав кулон з коробки Луї з Джері ахнули, він був дуже складної магічної роботи. Хоча на вигляд був простим. Звичайний медальйон як для маленьких фотографій. Коли дядько одягнув мені його на шию я відчула його роботу. А колеги знову ахнули.

— Він зливається з носієм і акумулює магічний заряд. Сестрі б вистачило на екстрене відкриття порталу на трьох дорослих. Як то кажуть, нехай він буде в тебе, може одного разу він врятує тобі життя.

Якби дядько тільки знав, що його слова виявилися пророчими.

— Останнім часом стало багато хуліганів, — сказав шеф на нараді, — і найогидніше, коли приїжджає патруль, вони немов розчиняються в повітрі. І діють у масках. У кого є ідеї хто це і звідки?

Я вивела на загальний екран точки, де були вчинені хуліганства. Поки що їхні дії справді були схожі на хуліганство. Але я думала, що вони просто розминаються перед справою.

— Що ти нам цим хочеш показати? — запитав шеф.

— Ніхто хіба не аналізував місця хуліганств загалом?

— Аналізували, — сказав один із колег. — Зі значущих об'єктів тільки банк. Все інше просто публічні місця.

— А що, якщо ці хулігани просто розминаються і перевіряють як швидко органи правопорядку реагують. І мене зацікавили відстані де це все відбувалося і що поруч. Не стільки місця в яких пакостили. А що є поруч. І всі ці місця, включно з банком, розташовані на одній відстані від порталів. Права частина від порталу із середньої площини, ліва на рівній відстані до нижньої площини. Цікаво що тут по центру між порталами?

— Проїжджа частина, — сказав Алекс.

— А в мене таке відчуття, що є ще один портал по центру між ними і вони ним користуються.

— Трохи далі був старий портал, вантажний. Але він років двісті вже не працює, його не змогли відновити. І його розібрали на запчастини.

А наступні дні я стала відчувати, що хтось користується незареєстрованим порталом. Сказала про це Алексу.

— Хм, ти тільки відчуваєш на рівні інтуїції?

— Напевно. Потрібно поїздити перевірити будівлі.

— Потрібно хоча б приблизно розуміти розміри порталу. Якщо це не вантажний, то він може бути розміром як дверний отвір у мінімальному розмірі.

Алекс важко зітхнув.

— Так, це майже що голку в копиці сіна шукати. Адже його можна замаскувати під звичайний дверний отвір. А магічний контур заховати всередину зовнішнього оздоблення. І це все буде частина інтер'єру. Але я думаю, що це буде або підвал, або не житлова, або промислова будівля. У тому районі, що я думаю, таких місць пара десятків, якщо не більше. Там якраз офісна будівля в одній частині і кілька житлових будинків з підвалами.