Читати книгу - "Поліція"

— Добре. А ти, Бйорне?

— Я вивчаю звіти про усі справи, в яких були замішані Валентин і Юдас, шукаю зв’язки з Тріванном або Марідаленом. Людей, які випливають у кількох справах, технічні докази, які ми залишили без уваги. Я почав складати список тих, хто їх знав і може допомогти нам у пошуках. Ті, з ким я встиг перекинутися парою слів, охоче говорять про Юдаса Юхансена. А ось про Валентина Єртсена…

— Вони бояться?

Бйорн кивнув у відповідь.

— Столе?

— Я теж переглядаю справи Валентина і Юдаса, але для того, щоб скласти психологічні портрети кожного з них. Я також викладу свою думку щодо того, чи може кожен з них бути серійним убивцею.

У кімнаті миттєво стало тихо. Уперше цей термін був вимовлений вголос.

— У даному контексті серійний вбивця — це усього лише технічний, загальний термін, а не діагноз, — поспішив додати Столе Еуне. — Це визначення особи, яка вбила більше одної людини і, ймовірно, може вбити ще. Зрозуміло?

— Так, — сказала Беата. — Я ж прогляну фотографії і записи усіх камер стеження з районів поблизу місць скоювання злочинів: з бензоколонок, з цілодобових магазинів, з фіксаторів швидкісного режиму. Я вже подивилася ряд записів щодо вбивств поліцейських, але ще не все. А потім — усе те ж саме по давніх злочинах.

— Роботи до біса, — сказала Катрина.

— Авжеж, — підтвердила Беата.

Четверо стояли і дивилися одне на одного. Беата підняла кухоль із написом «Джон Фанте» і знову сховала його за кавоварку.

Розділ 13

— І в іншому? — запитала Ула, спираючись ліктем на кухонний стіл.

— Ну так, — відповів Трульс, випрямляючись на стільці і піднімаючи з вузького столу чашку кави.

Він зробив ковток і подивився на Улу добре знайомим їй поглядом. Переляканим і голодним. Сором’язливим і спраглим. Що відмовляє і запрошує. І так і ні.

Вона одразу ж пошкодувала, що дозволила йому зайти у гості. Ула була не готова до того, що він несподівано подзвонив і запитав, як їй живеться в новому будинку і чи не потрібно чогось зробити. У нього багато вільного часу, поки він відсторонений від роботи. Та ні, робити нічого не треба, збрехала вона. Не треба? Тоді як щодо чашки кави? Поговоримо про дні минулі? Ула сказала, що не знає, чи буде. Але Трульс удав, що не почув, і сказав, що тут поблизу, отож охоче випив би кави. І вона сказала: чом би й ні, заїжджай.

— Я все ще сам, як ти знаєш, — говорив він. — Так що ніяких новин.

— Ти знайдеш кого-небудь. Авжеж…

Вона демонстративно подивилася на годинник і подумала, чи не сказати що-небудь на кшталт того, що їй потрібно їхати за дітьми. Але навіть холостяк Трульс зрозумів би, що ще дуже рано.

— Можливо, — відповів він, кинувши погляд у чашку і замість того, щоб поставити її на стіл, зробив ще один ковток.

«Звучить, наче початок», — злякалася Ула.

— Як ти, звичайно, знаєш, ти завжди мені подобалася, Уло.

Ула схопилася за стільницю.

— Тому ти знаєш, що, коли тобі буде важко і буде потрібна… е-е-е… людина, з якою можна поговорити, ти завжди можеш звернутися до мене.

Ула заморгала. Вона не помилилася? Поговорити?

— Спасибі тобі, Трульсе, — відповіла вона. — Але у мене є Мікаель.

Він повільно опустив чашку.

— Так, звичайно, у тебе ж є Мікаель.

— До речі, мені час починати готувати обід для нього й для дітей.

— Авжеж. Ти стоїш тут і готуєш обід, а він…

Трульс замовк.

— Що він, Трульсе?

— Обідає в іншому місці…

— Я зараз не розумію, що ти маєш на увазі, Трульсе.

— Гадаю, розумієш. Послухай, я прийшов, тільки щоб допомогти тобі. Я хочу, щоб тобі було добре, Уло. І дітям, звичайно. Діти — це найважливіше.

— Я хотіла приготувати їм що-небудь смачненьке. А приготування сімейних обідів займає багато часу, Трульсе, тому…

— Уло, я хочу сказати тільки одне.

— Ні, Трульсе! Ні, не кажи, будь ласка!

— Ти занадто гарна для Мікаеля. Ти знаєш, скільки жінок у нього?

— Ні, Трульсе!

— Але…

— Я хочу, щоб ти пішов, Трульсе. І давай на якийсь час припинимо зустрічатися.

Ула стояла біля кухонного столу і дивилася, як Трульс виходить з будинку і йде до машини, припаркованої коло гравієвої дороги, що звивалася між новенькими віллами району Хоєнгалл. Мікаель сказав, що потягне за потрібні ниточки і зробить декілька дзвінків потрібним людям у міській адміністрації, щоб прискорити асфальтування дороги, але і досі нічого не сталося. Вона почула пташине щебетання, коли Трульс натиснув на ключ автомобільної сигналізації, і та відключилася. Трульс сів у машину і застиг, дивлячись прямо перед собою. Потім він немов здригнувся усім тілом і почав гамселити. Він бив по керму, й Ула бачила, як воно хитається. Навіть з великої відстані це було так жахливо, що вона здригнулася. Мікаель розповідав їй про несподівані напади люті Трульса, але сама вона ніколи їх не спостерігала. За словами Мікаеля, якби Трульс не став поліцейським, він став би злочинцем. Мікаель так говорив і про себе, коли хотів здаватися крутим. Але вона не вірила йому. Мікаель був занадто прямолінійним, занадто добре… умів пристосовуватися. А Трульс… Він був зроблений з іншої матерії, з темнішої.

Трульс Бернтсен. Простий, наївний, вірний Трульс. Так, у неї були підозри, це зрозуміло, але їй було складно повірити, що Трульс міг бути таким хитрим. Таким… несподівано спритним.

«Гранд-готель».

Там вона провела найстрашніші секунди у своєму житті.

Не те щоб їй ніколи не спадало на думку, що він може її зраджувати. Особливо після того, як він перестав прагнути любощів з нею. Але цьому могли бути й інші пояснення, наприклад стрес, пов’язаний з убивствами поліцейських. Але Ізабель Скоєн? Тверезі, в готелі, серед білого дня? І вона вмить зміркувала, що хтось дуже ретельно організував це викриття. Хтось знав, що ці двоє будуть у той час в тому місці, і це означало, що побачення були регулярними. Її починало нудити кожного разу, коли вона про це думала.

Несподівано бліде обличчя Мікаеля перед нею. Перелякані, винуваті очі хлоп’яти, якого спіймали на крадіжці яблук. Як йому це вдалося? Як йому, невірній свині, вдалося зробити вигляд, що він потребує захисту? Він, котрий наплював на все хороше, що було між ними, батько трьох дітей, — чому він