Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Тесс прийняла душ і нанесла легкий макіяж на стомлене обличчя. Другий тиждень недосипань і недавній стрес через практичні естафети давалися взнаки. Під очима були синюшні кола, які вона навчилась приховувати за підказкою Амалії та й шкіра обличчя зблідла настільки, що доводилось румянити щоки. Затягнувши волосся в тугий високий хвіст, вона посміхнулася і зробила кілька затяжок другої за цей тиждень цигарки. Все та ж Амалія змогла дістати медичну маріхуану, яка у невеликій кількості допомагала обом дівчатам витримувати нічне життя та бути сконцентрованими у медичній академії. Це були найважкіші наркотики в їх житті, хоча у Амалії була змога отримати і більш сильнодіючі речовини. Та цього було достатньо.
Зібрана та готова виходити до таксі, яке вже чекало на неї, Тесс кинула погляд на стопку паперу та кілька підручників з патологічної анатомії. Примруживши очі, вона швидко прорахувала скільки часу їй знадобиться на завершення курсової і вирішила, що завтра допише її. Залишилося зробити узагальнення та пройтись очима по всьому. Тому сьогодні їй нема про що турбуватися.
Тихенько відчинивши двері, Тесс вийшла з квартири. Вона дістала ключі і перш ніж провернути їх в замку, поглянула на сусідські двері. Їй на мить здалось, що вона почула голос Елліаса, вона напружила вуха і прислухалась до звуків. Нічого нового, нічого надзвичайного, лише гупання маленьких ніжок поверхом вище та пискляві вередування малечі.
– Шалапайки ще не сплять. – зітхнула вона. – А повинні бути у ліжку ще годину тому. – посмішка на її обличчі зявилась мимовільно і Тесс махнувши головою, провернула ключ. Лишень клацнув затвір, вона розвернулась і збиралась бігти сходами вниз, як здригнулась від несподіванної зустрічі з тим, хто не повинен був повертатись в її життя.
– Привіт, сусідко. – привітався Елліас, зачаровано розглядаючи блакитні джинси, які підкреслювали пружні сідниці та стрункі ноги Тесс.
Нарешті він підстеріг її. Другий день це дівчисько вводило його в оману і було невловимим. Її практично не було дома, а навідуватись до медичної академії він не збирався, поки що. Звичайно ж ,Елліас не міг цілодобово та безперервно сидіти і вичікувати її, але коли випадала така можливість він перевіряв чи вдома вона. Він приходив до її квартири по кілька разів вдень і вночі але завжди із запізненням. Тесс була немов привид, що зникає щоразу коли він з'являється поруч. Вона буквально вислизала від нього. Була на крок попереду до сьогоднішнього моменту.
– Я думав ти втекла. – хмикнув він. – чи ховаєшся від мене.
– А повинна? – прохолодно запитала Тесс і подивилася на екран свого мобільного телефону. Вона мала кілька хвилин, щоб дозволити собі перекинутись парою слів з сусідом, який явно не збирався пропускати її.
– Уникаєш мене? - так само коротко запитував Елліас, вловлюючи легкий страх і сором'язливість в очах сусідки. – Я вже другий день не можу зустрітись з тобою.
– Ні. – стримуючи зрадливу податливість в тілі, Тесс награно посміхнулась. – Просто немає часу для посиденьок. – вона знизала плечима. – Я не знала, що ти повернувся.
– Куди зібралася в такий пізній час?
– Я знайшла підробіток. Працюю у нічну зміну. – Видихнула вона.
– Роботу?! – здригнувши бровою, Елліас опустив руки в кармани класичних чорних брюк.
– Так. Роботу.
– А як же навчання?
– Я поєдную роботу з навчанням. – Тесс поправила сумочку, стиснувши її ремінець і кивнула на східці. – На мене таксі чекає.
– А тобі не здається, що це не найкраща ідея? – не надаючи значення кривому натяку, Елліас навіть не збирався відходити в сторону, чим викликав бурю непідвласних емоцій в душі своєї сусідки.
Вона втомилася і відвикла від цих ігор настільки, що дозволила собі висловити своєму опікуну на папері та нахабному сусідові все, що накопичилося в її душі. Вона втомилася плисти за течією його бажань і забаганок. Втомилася бути іграшкою в його сильних руках. Вона бажала більшого, того чого Елліас не збирався надавати їй.
Тесс втомилася бути слабкою. Вона розуміла, що програє цю битву та втратить усе, та що залишилось втрачати? Вона практично втратила себе поруч із ним, повіривши в його неіснуючі почуття, що й почуттями не можна назвати. Напевно маріхуана допомагала їй у цьому протистоянні, тому Тесс сміливо дивилась на Елліаса і відверто висловлювалась. Якщо зараз вона не зможе покінчити з цією болючою односторонньою закоханістю, то не зможе нормально доучитися, не зможе виживати і швидше за все скотиться вниз настільки, що захоче накласти на себе руки. Її бурхлива фантазія неодноразово малювала всілякі варіанти її майбутнього і щоразу вона намагалася вірити у щось більше. Та сьогодні з неї досить!
– Елліас, а що на твою думку найкраща ідея для мене? Скажи як мені жити на твою думку?! – її щоки почервоніли, а очі вмить налилися сльозами. – Мені потрібно якось виживати у цьому світі. На жаль, у мене немає нікого, хто зможе допомагати мені матеріально. Я вдячна тобі за допомогу з квартирою, але це лише одна з проблем і я не смію просити нічого більшого. І обовязково віддячу тобі за це. – вона закусила нижню губу і витерла сльози, які зірвались з вій та омили гарячі щоки. –  Знаєш, мені треба якось оплачувати витрати на моє життя та навчання. Мені взагалі потрібно якось відстояти право на повноцінне життя в цьому суворому світі, де гроші та звязки вирішують усе. А ще мені потрібно забезпечувати свого сусіда кавою та гарним настроєм, адже саме тому ти приходиш до мене у гості? Щоб випити каву та погратися з моїми почуттями! – на останніх словах її голос здригнувся і Тесс шмигнула носом, – А знаєш що, сусіде, – сміливо продовжила вона свій монолог. – Роби що хочеш. Ти ж сам вирішуеш коли зявлятись і коли зникати. Ти мені подобаєшся як чоловік! Але я втомилася бути твоєю безвідмовною сусідкою. Я більше не хочу відчувати твоїх, – вона махнула в повітрі рукою, підбираючи потрібні слова, але так і не змогла знайти їх. – Я все сказала. Я запізнююсь на роботу!
І не дозволяючи ні собі, ні йому зрозуміти що тільки но сталося, швидко обійшла Елліаса і не обертаючись збігла сходами вниз.