Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Додому Катя дісталася непомітно для себе. Їй не давало спокою відчуття сюрреалізму. Щось у всій картинці цього ранку не лягало в голові, не збігалося.
Розмірено прийняла душ, довго простоявши під струменями теплої води. Переодяглася у просторі домашні штани та теплий светр. Лихоманка тіпала. Заварила чай із бабусиних запасів трав і дісталася пакету з солодощами, який приніс Андрій.
Сівши з усіма ласощами на підлогу в бабусиній спальні, розгорнула улюблений альбом. Там вона ще зовсім маленька, тримає бабусю за руку, і здається, що рідненька завжди буде такою, ніколи не постаріє і не помре. Ну і що, що бабуся! Це просто таке тепле слово.
Катя витерла мокрі від сліз щоки, щасливо посміхнулась спогадам, що гріли душу.
- Ми тепер з тобою вільні, бабусю. Тобі більше не боляче, я нікому нічого не винна, і ми завжди з тобою поряд...
Дівчина підійшла до вікна, що веде до саду. Останнім часом було ніколи їм займатися. Чому б не влаштувати собі день трудотерапії?
Помітно пожвавлюючись, Катерина переодяглася і попрямувала по садовий інструмент. Так субота пролетіла в турботах. Сад починав оживати і облагороджуватися.
Бабуся була б рада посидіти в чистій альтанці. Бабусі б сподобався цей колір для столика та лавок. Бабуся була б щаслива, що бур'ян видертий з коренем. Бабуся пишалася б, як гарно вдалося підрізати ожиновий кущ...
Хтось знаходить, заради кого помирати. У когось завжди є той, заради кого варто жити.
Катя втомлено відкинула мокрий чубок з чола, представивши, як моторошно виглядає зараз: забруднена землею, розмазаною зі сльозами, з мозолями на руках, почервоніла від спеки та фізичної праці, у грубому одязі для саду та городу. Раптом радісно посміхнулась. Адже це теж свобода. Вона нікому не зобов'язана крокувати на підборах або у діловому костюмі. Ніхто не мірятиме її поглядом, прискіпливо вивчаючи зовнішній вигляд на предмет відповідності локації, події та колу спілкування. Скільки ж зайвого та наносного вигадали люди...
Увечері знову прийняла душ і сіла за книгу на бабусиному ліжку, безбожно поїдаючи солодощі, які раніше собі забороняла з економії та для боротьби із зайвими кілограмами. Поступово заснула.
Їй снилися люди в масках, що сміються. Коли вони відсували їх від своїх облич, під ними ховалися шрами та хвороби. І всюди, де вона намагалася сховатися від них, втікши, зустрічалися нові люди-маски. Вона металася вулицями та будинками і все кликала бабусю, але ніде не знаходила. Поки одного разу не натрапила на когось, зовсім знесилена. Байдуже звела погляд і зустрілася з очима Стаса. Він підтримав її однією рукою, заводячи собі за спину, ховаючи від озлобленого натовпу. Підніс до рук таку саму маску, як і в них. І пішов їм назустріч, залишаючи її в безпеці, але одну.
Катя прокинулася в холодному поті. На годиннику п'ята ранку. Чого тільки не підсуне закохане серце стомленій від болю свідомості. Заперечувати очевидне і далі просто безглуздо. Так, вона закохалася. І навіть тепер усе шукала йому виправдання. Чому навіть? Зрештою, не ґвалтівник же він. Напилася і сама полізла в його обійми. Напевно, так і було. На себе й ображатись треба.
Тряхнувши головою і відганяючи нав'язливі думки, почала збиратися, вирішивши сьогодні ж поговорити з директором центру та відновити з наступних вихідних роботу з дітьми-інвалідами. Це те, заради чого вона вчилася, чим хотіла займатись, що в неї виходить. І що, безперечно, допоможе їй вижити.
Керівник відгукнувся радісно. Він ще не знайшов нікого на її місце. А без психолога проєкт було заморожено. Діти чекали на неї, питали, коли повернеться. Катя почувалася незручно, але й щасливо водночас. Дітлахам вистачило лише однієї зустрічі з нею, щоб з'явилася позитивна динаміка. Значить, вона рухається вірним шляхом. Зрештою на своєму місці.
Влад охоче розділив з нею радість, пригощаючи шоколадом, дізнавшись, що дівчина вирішила звільнитися з компанії і у вихідні знову зможуть спілкуватися. Тему бабусі Катя суворо торкатися заборонила. Чомусь хотілося, щоб у цю частину її глибоко особистого життя не сунувся зовсім ніхто. Там вони назавжди залишаться з бабусею лише вдвох.
Запросив познайомити її із братом. Катерина не заперечувала, навіть не підозрюючи, що знайомство відбуватиметься на робочому місці останнього.
Опинившись увечері перед входом у клуб, відчула якесь дежавю. Дуже не хотілося знову потрапити у делікатну ситуацію.
Катя рішуче попередила, що пити і їсти тут нічого не стане. Попросила не ображатись.
- Я поки що не готова озвучити причину, - ухильно прокоментувала свою відмову. - Колись пізніше. Поки що просто прошу мене зрозуміти.
Влад охоче закивав головою.
На подив, усередині було не надто галасливо і димно, як їй уявлялося. Інтер'єр не ряснів буянням кольорів або агресивним оформленням.
Вадим за стійкою традиційно начищав і намивав до блиску посуд та шейкери.
- А, Катюшо! - радісно вигукнув чоловік, ледве побачивши їх.
Легко перекинув рушник через плече. Витяг з-під стійки білу чашку з блюдцем і став готувати ароматну каву для гості. Влад і Катерина обмінялися поглядами, сповненими розуміння. Вона не стала чинити опір і вдячно прийняла дбайливо приготоване частування.
Дивно, але це місце не здавалося відразливим. Може, тому, що зустріли її тут, як рідну.
На пілонах ліниво звивалися дві танцівниці. Начебто берегли сили для майбутньої робочої ночі, працюючи зараз о пів сили.
Катя спостерігала за їхніми граціозними рухами, потай заздривши вмінню так володіти своїм тілом, доки потягувала каву.
- Влад багато розповідав про вас, - акуратно почав Вадим, з цікавістю роздивляючись гостю. - І я радий, що в нього з'явився такий друг, як ви.
Катя відволіклася від споглядання навколишнього оточення і відвідувачів, що поступово прибували. Ось тепер захотілося якнайшвидше піти. Ставало шумно, починала роботу світломузика та діджеї налаштовували обладнання. Здається, незабаром тут стане спекотно.
- Можна на ти, - трохи розсіяно відповіла Катя, відставляючи убік чашку і розмірковуючи про те, чи це частування було, чи варто оплатити напій по прейскуранту.
У цей момент одна з танцівниць змінилася. Дивно знайомою ходою попрямувала у бік барної стійки, по дорозі ліниво ухиляючись від простягнутих до неї чоловічих рук. Катя охнула, коли та підійшла ближче, впізнавши Анастасію.
Настя легко піднялася на високий барний стілець, поклавши ногу на ногу.
- Сум заливаєш? - хмикнула дівчина замість привітання.
Вадим підштовхнув до неї коктейль.
- Вибач, не зрозуміла, - насупилась Катерина.
- Я не про стареньку твою, звичайно, - глузливо пирхнула Настя, повертаючись до співрозмовниці обличчям. - Стас відшив, раз ти тут не з ним? Це ж їхній постійний клуб із Льошею. Іграшка набридла? Хочеш виловити його тут?
- Не говори так про бабусю, - мляво заперечила Катерина, розгубившись. - До чого тут Стас?
- Та гаразд! Злили тебе, так і скажи, - чи не зі співчуттям протягла ефектна напівгола співробітниця клубу, потягуючи свій напій із фігурного келиха.
– Я все ще не розумію тебе. Стас – мій начальник. Щоправда, вже колишній. Я звільняюся, – сама не знаючи, навіщо уточнила Катя.
Настя підняла одну брову, зацікавлено розглядаючи руду суперницю.
– А! То ти таки дізналася про суперечку?
Німа сцена. Танцівниця відверто насолоджувалась своєю маленькою перемогою, спостерігаючи зміну емоцій на обличчі дівчини.
- Чи не дізналася? Мільйон, звичайно, дорого за тебе, - окинула її оцінювальним поглядом.
- Я так розумію, ти тут тепер працюєш, - Катя взяла себе в руки, відповіла не менш зухвалим поглядом. - Танцюєш?
- Так, і роблю це так добре, що чоловіки мріють про мене. Не буде Льоша, буде інший, - зневажливо пирхнула дівчина, але в погляді майнула туга і втома.
Катерина відповідь проігнорувала.
- А якщо ти все одно на роботі, то не поспішаєш нікуди, і можеш розповісти мені умови захопливої суперечки, про яку зовсім випадково проговорилася щойно, - глузливо промовила вона, дивлячись на колишню пару Олексія.
Влад шоковано переводив погляд з однієї дівчини на іншу, слухаючи з відкритим ротом.
Вадим слухав не менш уважно, одночасно пишучи Стасу повідомлення: "Настя каже Каті про парі на мільйон. Просто подумав, ти повинен знати".
Коливаючись між кнопками відправки та видалення повідомлення, зберіг у чернетку. Згодом подумає, що з цим робити.
Настя у фарбах розписувала подробиці, які їй вдалося вивідати в Олексія, Андрія та колеги, яку задобрювала походами на каву останнім часом.
Тепер для Каті все стало на свої місця. Не міг такий чоловік виявляти щирий інтерес до дівчини на зразок неї. І ця його дивна поведінка на співбесіді. Шкода тільки, що в Андрії помилилася. Що ж, буде цінною наукою.
Настя завершила неабияк прикрашену розповідь переможною посмішкою. Сповзла зі стільця. Завмерла в очікуванні реакції.
Катя мовчала, занурившись у роздуми. Обмірковувала свою поведінку завтра під час звільнення. Чи дати йому зрозуміти, що знає про суперечку, чи не говорити? Які можуть бути наслідки для неї в обох випадках?
- Ти що, нічого не скажеш? – здивовано та розчаровано уточнила Настя.
- Тобі ні, - категорично промовила Катерина, теж підводячись. - Крім дякую за інформацію нічого.
Настя невдоволено хмикнула і поспішила на робоче місце, мучившись моральною незадоволеністю. Як ця беземоційна особа може подобатися? Вона, мабуть, і в ліжку така ж прісна. Що Стас у ній лише знайшов?
Легко злетіла на пілон, змінюючи колегу. Зі змішаною огидою і задоволенням, гордістю собою почула характерне улюлюкання натовпу, що глянув на неї. Досвідченим поглядом оцінила сьогоднішній контингент і приречено зітхнула крадькома. Цього вечора немає потенційних рятувальників для неї, здатних витягнути з цього гадюшника у гідне її життя.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі», після закриття браузера.