Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Через пів року

Катя протиснулася в натовпі репортерів ближче до синьої стрічки перед входом у нещодавно побудовану клініку, яка ще пахнула фарбою.

Побачивши власницю, деякі з них почали розступатись, пропускаючи її вперед.

Дівчина інстинктивно прикрила рукою великий живіт, поклавши на нього руку. Блиснуло мамине кільце. Малюк у відповідь на дотик тупнув ніжкою. Катя тепло посміхнулася.

Єгор, який чекав її біля входу з білою подушкою та традиційними золотистими ножицями, відповів широкою усмішкою, вірно витлумачивши її мовчазну розмову з крихіткою. У такі моменти ніхто не наважувався переривати їхнє єднання. Але зараз... Зараз сотні людей чекали її дій та промови.

Над промовою, до речі, вони просиділи півночі. Складали, перекреслювали, писали заново. А потім Катя просто наказала обійняти її та не мордувати пафосними словами. Отже, її слова на відкритті стануть і для нього сюрпризом.

Запрошені сімейним повіреним репортери охоче відгукнулися на пресреліз, злетівшись, здається, з усієї країни. Чи жарт, благодійна кардіологічна клініка.

Останні пів року вони працювали, не покладаючи рук. Іноді спали лише по кілька годин на добу.

Причому всією командою, які негласно стали ніби однією родиною.

Володимир активно керував ходом будівництва за здобутим юристом планом. Єгор з головою поринув у вивчення та замовлення найсучаснішого обладнання та препаратів. Деякі з них доставлять ще за місяць.

Продаж патенту на батьківський винахід Катерина відкликала, вирішивши залишити право на виробництво та продаж препарату за собою. Юрист тільки лукаво посміхнувся і схвально кивнув головою. Він уже все порахував і в успіху був певен.

Андрій взяв на себе охоронну та пожежну систему, поки дівчата займалися декором приміщень та складанням дієтичних меню.

Фуршет відкриття організував Олексій Самсонов. Юрист таки не втримався та анонсував радісну подію. Льошка захотів бути причетним.

Тепер він з гордістю і сумом дивився на свою вагітну кузину. Втомлену, але щасливу. М'яв у руках два конверти і підбирав правильні слова.

Катя його помітила та привітно помахала. Камери відразу заклацали, ловлячи черговий "історичний момент".

Олексій поспішив до сестри, допомагаючи пробратися крізь натовп.

- Катюш, тут ось Стас передав тобі... - ніяково сказав хлопець.

Вона акуратно розкрила конверт і вилучила чек. Брови здивовано злетіли. Глянула на кузена.

- Мільйон?

- Так. До відкриття клініки. А це від мене.

Він по-дитячому пустотливо провів ногою по асфальту перед собою, дуріючи. Але очі залишалися серйозними і трохи винними.

- Ще один?! – скрикнула Катя, глянувши на другий чек. - Що це означає?

- Це означає, що в нашій давній суперечці ти перемогла. Ніщо справжнє не продається, як би багато грошей не було навколо.

Катя посміхнулася, сповнена світлого смутку, несвідомо ласкаво погладила живіт.

– Чому Стас не віддав його сам? Все ще ображений?

- Все ще хворіє. Тобою. Виїхав у якусь чергову експедицію, - чоловік зробив паузу, немов згадував слова друга для цитати, - "викидати адреналін, робити корисні вчинки та пізнавати себе".

Хоча цю фразу знав напам'ять. Бо чув її у відповідь на кожне прохання повернутися.

Десь у натовпі Самсонов помітив і батьків Стаса, що скромно трималися осторонь. Кожна поїздка сина додавала їм нового сивого волосся, але він уперто твердив, що ще не час, ще не готовий повернутися, і знову ховався за черговою доброю справою.

- Катю? - тихо, з побоюванням гукнув її Олексій. - А дитина чия?

Катерина здивовано глянула на брата, ніби вважала питання дивним, а відповідь і так відомою.

- Моя, - твердо промовила дівчина, кладучи на живіт і другу руку, зі скромним срібним кільцем, що з'явилося на пальці відразу після недавнього тихого вінчання.

- І моя.

Єгор тільки підійшов, але добре чув і питання, і відповідь дружини.

- Два мільйони, сподіваюся, допоможуть врятувати трохи більше людей, - сумно посміхнувся Олексій, цілуючи сестру в щоку і відходячи вбік.

Катя тепло, але стримано кивнула. Прийняла з рук чоловіка величезні ножиці і зупинилася перед широкою стрічкою, піднімаючи високо вгору.

Натовп зосереджено замовк, націлюючи всі погляди та об'єктиви на власницю та медичного директора клініки.

Катя відкрито посміхнулася присутнім, знаходячи в перших рядах найближчих та причетних до події.

- Зайвих слів не буде, - голосно сказала вона. - Врятовані серця розкажуть про клініку самі. - натовп схвально загудів, водночас прикро, що постать власниці знову залишається в тіні, а особисті подробиці - в таємниці. Катя додала трохи тихіше: - Так би хотіла бабуся та мої батьки, які просто не дожили до відкриття нашого з ними спільного дітища...

А потім, нарешті, урочисто перерізала стрічку, відкриваючи хворим шлях до порятунку, а своїй сім'ї та друзям – до нового життя.

Кінець