Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Тут навіть не треба напружувати пам'ять... Ми дійсно тусили на набережній, але трохи далі, а потім в мене сталася істерика і я втекла від усіх.

– Це був мій день народження. Ми святкували в клубі, потім на пляжі... День не з найкращих, - зітхнула я, і Крістоф потягнув мене до себе, замкнувши у обіймах ззаду, наче в коконі. Чому з ним так спокійно?

– Тобі не сподобався його подарунок?

– Того дня, я дізналася, що він зрадив мені... Всі наші друзі про це знали, і ніхто не сказав. В свій день народження я кинула бойфренда і втратила друзів. А потім... Я втекла до бабусі, і вона заспокоювала мене півночі.

Мені вдалося стримати сльози, але все одно пристрасний настрій замінився скорботним. Я раптом усвідомила, що боюся за Крістофа. А раптом він теж помре, як бабуся через серце? 

– Ти була така вродлива... - мрійливо протягнув Шері, легенько похитуючи мене у обіймах. – Я тоді не приймав пігулки, намагався впоратися сам, просто уникаючи жінок... І тут ти. Просто біля мого паркану. Така смачна, що ледь язик не проковтнув.

Стоп. Наша сварка з Жоржем була такою емоційною, що важко згадати щось більш ганебне у житті. Невже, у цього жаху були свідки?

– Я... Здається, я тоді роздягалася повністю. Тобто, ви...

– Я запам'ятав тебе, - перебив мене Крістоф, і стало зрозуміло, що все він бачив. – Досконало. Не дивлячись на те, яким п'яним і збудженим був.

Наступний розділ буде від Крістофа ❤️