Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

- Звісно, - показуючи свою повну готовність, відповів я.

- Отже, як я зрозумів із твого пояснення, потоки чужої сили ти відчуваєш? - я кивнув, підтверджуючи слова чоловіка. Він продовжив: - Завдання твоє полягатиме в тому, щоб не впустити їх у себе. За допомогою своєї сили, створити захисний шар, подібно до пташиного жиру, який допомагає відштовхувати від пір'я вологу. Для початку, навчися ловити чужу силу і відвертати її від себе. Щоб не завдати тобі болю, почнемо тренуватися зі мною.

Сказавши це, Дірас одразу доторкнувся до мого плеча. Від несподіванки я здригнувся і не встиг зреагувати. Голова злегка запаморочилася і став засинати.

- Не спи, - сказав Дірас, прибираючи руку.

Я здригнувся і подивився на чоловіка, він несхвально хитав головою.

- Завжди потрібно бути напоготові, навіть із тими, хто не бажає тобі зла.

Я присоромлено опустив очі, кивнув, беручи інформацію до відома і гарненько її запам'ятовуючи. Дірас і вдруге не став зволікати та без попередження знову поклав долоню мені на плече. Але цього разу я вже був готовий і відразу відчув потоки чужої магії, які знову намагалися мене приспати. Вони немов змійки розповзалися по моєму тілу, розслабляючи м'язи, відключаючи мозок. Я зосередився. Зловив кожну змійку, скручуючи в тугу грудку, і щосили, виштовхнув їх назовні. Допомогло. Я стрепенувся, скидаючи наведену сонливість, а Дірас відсмикнув руку.

- Добре, - кивнув він. - Швидко вчишся. Тільки от сили занадто багато вклав. Але це абсолютно нормально для першого разу.

У мене в грудях приємно потепліло від почутої похвали. Можливо, я б навіть зарум'янився, але лорд відвернув мою увагу, бажаючи негайно продовжити урок.

- Давай ще раз, тільки тепер будь уважніше, намагайся відчути мою силу впливу на тебе і відповісти тією ж кількістю. Інакше, надалі, захищаючись від легких заклинань, ти швидко виснажиш себе.

Я не встиг навіть кивнути, як відчув, що знову засинаю. Але як? Адже цього разу Дірас навіть не доторкався до мене. Але потім зрозумів, що вплив іде на відстані. А ще, стало зрозуміло, що так від нього набагато простіше захиститися. Я знову викинув зі свого тіла чужу магію, а потім і зовсім закрився, покриваючи своє тіло тонким шаром магічної сили.

- Чудово! - похвалив мене Дірас.

Цього разу мої щоки все ж запалали рум'янцем. Я усміхнувся, дивлячись на темну втоптану землю в себе під ногами.

- Не варто соромитися похвали, - посміхнувся маг. - Закріпімо твій успіх, а потім підемо до решти, щоб ти зміг потренуватися з іншими магами.

Я з готовністю кивнув, радіючи, що робота допоможе швидше прогнати збентеження. Дірас ще кілька разів спробував мене приспати на відстані й доторкнувшись до руки. Потім намагався вилікувати та навіть накласти на мене якесь невідоме для мене заклинання. З'ясувати, що це було, я не встиг, тому що маг вирішив, що наше з ним тренування закінчено, і мені час повчитися відбивати магію інших.

- І ще, - додав він перед тим як відійти від лави, - зверни увагу на відчуття, коли хлопці намагатимуться тебе зачарувати. Ти відчув чужу магію Майкона, але й познайомився з моєю силою, яка не заподіяла тобі шкоди. Так ось постарайся відчути та магію інших, можливо, серед них знайдеться ще хтось, хто не заподіє тобі шкоди.

Я кивнув, і ми попрямували до решти хлопців. Вони, розбившись на пари, теж вивчали захист, тільки від більш явної небезпеки. Бідолаха Сем, змахуючи піт з чола, відбивав вогняну, повітряну і земляну атаку Торена. Майкон, дзвінко сміючись і стрибаючи в різні боки, відбивав водяні стріли Рінола. Чейз, закрившись щитом, з єхидною посмішкою спостерігав, як вогняний елементаль Елана б'є невидиму перешкоду. Мушу зазначити, що могутня людська фігура, яка складалася зі згустків полум'я, виглядала дивовижно. Мені здається, що на місці Чейза я не був би таким спокійним. Тайлор, як і належить вчителю, уважно спостерігав за тим, що відбувається.

Раптово Чейзу набридла одноманітність бою, він нудно позіхнув. Після чого різко присів, доторкнувся долонею до землі, і по ній пробігла мерехтлива змійка блискавки. Вдарила Елана під ноги й той, скрикнувши від несподіванки, звалився на землю. Елементаль  втратив контроль та наступної миті згас, залишивши по собі тонку цівку диму й випалене коло землі, де він увесь цей час тупцював.

- Я ж казав, завжди треба бути напоготові, - неголосно, з усмішкою сказав мені Дірас.

Я теж усміхнувся. Чейз дуже спритно схитрував, треба буде запам'ятати. Вчинок юного мага помітили не тільки ми. Інші учні теж відірвалися від тренування і відверто сміялися. Задоволений своєю витівкою Чейз широко посміхався, але водночас підійшов до Елана, подав йому руку і допоміг другові піднятися на ноги. Збитий хлопчисько щось грізно пробурчав, злобно виблискуючи очима, але потім засміявся разом з усіма, пригрозивши, що ще помститься за це.

 - Так-так, чого встали? - обурився Тайлор, крадькома поглядаючи на вчителя, що наближався. - Продовжуємо тренування.

- Тайлоре, почекай, - звернувся до нього Дірас. - Хлопці, відпочиньте трохи, - додав він для інших.

Хлопчаки тільки раді були такій пропозиції. Без зволікання, особливо не піклуючись про чистоту свого одягу, вони сіли на землю і почали неголосно обговорювати те, що трапилося. Я ж залишився стояти біля Діраса і слухав, як він коротко розповідає своєму учневі про те, чого щойно навчав мене, і що власне хоче від самого Тайлора. Так передавши мене в руки моєму безпосередньому вчителеві, чоловік відійшов убік, сперся на кам'яну стіну і став уважно спостерігати.

- Майкон, Рінол, підійдіть до мене, - скомандував Тайлор. - Решта продовжуйте тренування тими ж парами, тільки нападника змініть.

Хлопці тут же взялися виконувати всі вказівки.

- Майконе, спробуй вилікувати Саріда, - попросив учитель маленького ельфа, коли той, разом із Рінолом, опинився поруч.

- А йому боляче не буде? - захвилювався Майк, співчутливо й водночас винувато дивлячись на мене.