Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

Розділ 14. Шанований, як бог, ненависний, як диявол

Найкраще вино – на дні пляшки, а щастя – нижче пупка.

Друкпа Кюнле

Ми, народжені з пенісом, змушені перебувати з ним у стосунках до кінця життя. Хоча він час від часу може бути некерованим, цей орган легкопомітний і належить до найбільш природних у світі речей. Та все ж із ним пов’язано багато містики і табу. Щоби спробувати зрозуміти, що стоїть за багатьма нинішніми міфами і вигадками про пеніс, на завершення корисно буде дізнатися, як він впливав на різні суспільства в ході історії.

Муміфікована ерекція

1922 року британський археолог Говард Картер майже буквально перечепився через гробницю фараона Тутанхамона. Відкриття найвідомішої у світі мумії дало нам можливість зазирнути в життя Давнього Єгипту. Однак найбільше впадало у вічі те, що «правитель Тут» був забальзамований із гордовитою ерекцією. Є кілька теорій щодо того, чому фараона відпровадили в царство мертвих із напнутим луком. Може, щоб зробити його подібним до бога Осіріса, шефа потойбіччя? У ті часи багато хто звертався до давніх єгипетських богів і повертався до поклоніння Атенові, богу сонця. Цей переворот започаткував батько Тутанхамона, Аменхотеп IV Акенатен, та це було не до вподоби верховному духовенству. Правитель Тут теж не був великим прихильником ідей свого батька і за короткий час свого правління повернувся до старих вірувань. Після смерті Тута жерці, можливо, спробували поширити його ідеї, оснастивши мумію затверділим пенісом як символом сили Осіріса і його здатності до створення нового життя. Ми ніколи не знатимемо цього напевне. А Тутів член було втрачено для прийдешніх поколінь. Незабаром після відкриття гробниці гордість фараона зламалася і зникла назавжди.

І буде спасенний народ завдяки пенісу

Бутан із населенням трохи більше 750 000 не можна вважати великою державою, що має значний культурний вплив. Є, однак, сфера, у якій ця маленька країна на схід від Гімалаїв світовий лідер. У жодному іншому місці пеніс не відіграє важливішої ролі. Зображення і статуї чоловічого статевого органа тут можна зустріти повсюди – у храмах, школах і на бензозаправках. Пеніс повсюди – на величних картинах, химерних гравіюваннях і святковому вбранні.

Фасцинація пенісом у Бутані бере початок у прадавніх ритуалах плодоносіння, які мали забезпечувати добрі врожаї та багато дітей. Однак у XV ст. це явище набуло неабияких обертів завдяки одній із найбільш нечуваних релігійних постатей, із якими світові доводилося зустрічатися. Тібетському монахові Друкпі Кюнле остогидли суворі правила буддистів. Він був чоловіком, який цінував щедроти життя, особливо те, що стосувалося вина і жінок, і не розумів, чому боги мають утручатися в цю сферу. Маючи добрий настрій і більший від звичного середньостатистичного розміру член, він ухопив ноги в руки й емігрував у Бутан. А Бутан широко розкрив йому свої обійми. Друкпа веселився, гуляв і напивався, мандруючи землями країни і водночас проповідуючи істинне знання. Його основною метою було зробити буддизм доступним для простого народу, тому він доклав чимало зусиль, щоб спростити складні й розгорнуті релігійні тексти. Щоб успішно поширювати вчення серед простих жінок і чоловіків, він використовував секс, сарказм і часами доволі шокові методи, як тоді, коли мочився на один зі священних текстів. Знаменитим Друкпа став усе ж завдяки активному використанню в релігійній діяльності свого пеніса, зокрема постійно послуговуючись ним як чарівною паличкою для відлякування демонів та інших надприроднх небезпек. Він роз’їжджав по селах і допомагав людям позбуватися злих духів, які псували їм життя. За свої послуги він не вимагав грошей, однак очікував, що вдячні селяни забезпечать рятівникові вино і жінок-добровольців. Така модель бізнесу подарувала йому не одне прізвисько. Найбільше він відомий як «боговірний зайдиголова» та «святий 5000 жінок». Дракпа Кюнле і досі вельми шанований у Бутані, де просто неможливо не наразитися на його священний член.

Прутень із металу та вогню

Якщо ви якось випадково опинитесь у японському місті Навасакі в першу неділю квітня, не дивуйтеся, коли побачите юрму, яка урочисто вигукує перед гігантським металевим пенісом, одночасно насолоджуючись морозивом, лизаками та іншими солодощами у формі чоловічого статевого органу. Це означає, що ви потрапили на щорічний фестиваль «Канамура Мацурі». У перекладі це означає щось на зразок «Фестиваль сталевого фалоса». Фестиваль стартував 1975 року і ґрунтується на старому повір’ї про молоду дівчину, одержиму демоном. Цей непроханий гість, що мав велику пащеку, повну гострих як бритва зубів, оселився в піхві жінки. Коли в першу шлюбну ніч чоловік цієї жінки потурбував демона, той відкусив йому пеніс. Це зіпсувало святкову атмосферу, тож наступного дня жінка пішла до коваля, який викував на її прохання прутень із металу. З його допомогою жінка переламала демону всі зуби і вигнала його зі свого тіла. Після цього сталевий фалос перейшов до рук священників, і вони збудували довкола нього храм. Цей храм став улюбленим місцем осіб, які займаються проституцією, де вони моляться про захист від хвороб, що передаються статевим шляхом.

Індуїзм теж не залишився осторонь. Вельми шанованого бога Шиву часто представляють у формі колони, яка має назву shiva lingam [шіва лінґам]. Це фалічний символ, абстрактне представлення пеніса. За повір’ям, коли Шива втратив свою першу дружину, він, згорьований, навмання блукав голий лісами. Однак незабаром з’ясувалося, що він не сам. У лісі мешкала також група божественних провидців, володарів магічної сили, яких називали «ріші». Першими знайшли невтішного Шиву їхні дружини, які не могли втримати руки від вродливого оголеного бога. Через короткий час по тому їхні чоловіки виявили це і в гніві зачаклували прутень Шиви, так що він надірвався і впав з небес. Фалос гримнувся об землю як довбня і спалахнув вогнем з несамовитою силою. Він здійнявся над Усесвітом, руйнуючи і спалюючи все на своєму шляху. Дуже швидко стало зрозуміло, що коли лютий пеніс Шиви не зупинити, він зруйнує світ. Священнослужителі, напівбоги і решта благали Шиву забрати назад свій божественний член. Зрештою він погодився, однак лише за однієї умови: люди повинні були поклонятися його фалосу. Відтоді так і повелося.

Прутень диявола

Якби Друкпа Кюнле помандрував до Європи, а не до Бутану, він би незабаром завернув назад. На той час християнство міцно тримало у своїх руках життя більшості європейців, і ці лещата не сприяли сексуальним розкошам. Секс призначався тільки для шлюбу і навіть тут лише з метою продукування дітей. Сексуальна діяльність задля задоволення вважалася знущанням над творінням Усевишнього. Чоловік і жінка були створені на Божу подобу, через подружнє життя вони повинні були ставати одним цілим і продовжувати свій рід. Такі підходи і нині панують у католицькій церкві. Переконання, що секс існує лише для розмноження, є підґрунтям заборони Ватиканом і Папою онанізму, гомофілії та контрацепції.

Однак боротьба проти сексуального потягу виявилася нелегкою навіть для могутньої церкви середньовіччя. Усе вказує на те, що і тоді солому підстеляли в ліжко не лише для того, щоб спати. Поширена була проституція, і в більшості міст відповідних масштабів був щонайменше один бордель. Церква цього не схвалювала, але заплющувала очі. Вона вочевидь спиралася