Читати книгу - "Уроки короля жахів: Як писати горор?, Ростислав Семків"

Дрібні дози страху зміцнюють нашу психіку так, як регулярні тренування готують до перемоги майбутнього олімпійського чемпіона. Із тим самим кайфом і відчуттям небезпеки, з яким сноубордист або лижник стають на край небезпечного спуску, ми беремо в руки черговий роман жахів чи вмощуємося перед екраном, з якого от-от полізуть монстри. Ану, вдарте нас, — думаємо тоді ми, — а чи вдасться вам нас налякати? Власне, заслуга Кінґа в тому, що йому це вдається майже завжди.

А ще горор-рідери з досвідом не вірять у забобони. Ми знаємо, що кіт просто мусить бути чорним, бо це такий жанр, а законів жанру краще дотримуватися. Знаєте ту історію, чому в Кінґа у «Сяйві» кімната має номер 217, а у фільмі Кубрика — 237? Керівництво готелю Timberline Lodge, де все знімали, попросило режисера змінити число, бо після фільму, боялися вони, у 217-ту ніхто не схоче заселятися. А 237-ї в готелі не було. Звичайно ж, потім кусали лікті, бо туристи вимагали поселити їх у «саме ту» кімнату. Це навіть спародійовано в недавньому серіалі «Касл-Рок», де подружжя засновує готель, інтер’єр якого відтворює криваві вбивства, що трапилися в цьому місті. Зрештою власники Timberline Lodge таки зробили кімнату 237 і тепер клянуться, що так завжди й було. Як каже мій давній друг, «так отож».

Горор не дарує епічного піднесення фентезі, але він вберігає від помилок не гірше за філософію. Вчить не звертати з 58-го шосе та не надто довіряти психоаналітикам, які залишають дверцята комірчини напівпрочиненими. Навчає просто бути пильними...

Раціональний погляд, який лежить в основі усіх текстів горо-ру, чітко вказує нам на межу, за якою починається ірраціональне. Ми багато чого не знаємо. Ми однаково примарно уявляємо й величину галактик, і мікроскопічність елементарних частинок нашого тіла. І можемо лише припускати, що буде завтра. То, може, горор не така вже й фантастика?

Свого часу в нашій літературі теж була своя готика: Микола Гоголь, Григорій Квітка-Основ’яненко, Олекса Стороженко, Іван Франко, Михайло Яцків, Гнат Хоткевич, Василь Королів-Старий і навіть Наталена Королева. Після радянської війни із забобонами перші спроби відродити жанр зробили Юрій Винничук і Михайло Бриних, однак досі вдалих зразків подібних текстів у нас на пальцях перерахувати. Утім, я не сумніваюся, що за якийсь час, і то доволі скоро, власна індустрія горору в Україні з’явиться та розростеться. Ця література буде грати на наших страхах, тривожити та застерігати, вберігати від зайвих істерик. Інакше просто неможливо в будь-якій здоровій літературі. Неминуче трапиться. І будуть ті, які ганитимуть її, і ті, що кайфуватимуть і ковтатимуть адреналін. І для цих других Кінґ на довгі десятиліття чи й століття залишатиметься зразковим письменником жаху. Гарольд Блум каже, що Шекспір навчив нас вслухатися в потойбічне й саме тому став суперкласиком. За 400 років після Вільяма Стівен вдивляється вглиб ірреального, як телескоп «Габбл» у надра Всесвіту, і пропонує нам приєднатися. Тож сміливіше, зазирнімо разом.

Я дописую ці рядки, коли довкола коронавірус і карантин. Страх уже поруч, і ще більше страху попереду — весело буде потім згадувати, якщо врятуємося. Але, знаєте, попереду завжди якийсь страх, а за ним — найголовніше жахіття смерті. Фани горору ставляться до цього спокійно: keep calm and praise your King. Бо це він навчив нас дивитися жахові прямо у вічі.

Додаток 1. Королівський спадок: Як читати Кінґа?

Не варто думати, що люди поділяються лише на тих, хто читає багато, і тих, хто не читає взагалі. Надто чорно-біло. Звісно, є запій-ні читачі, які не зупиняться ніколи, як гірська річка. Саме серед них можна зустріти людей, які у такого-то письменника читали повністю все. Є ті, хто читає регулярно, у швидшому чи повільнішому темпі, а є професійні читачі, кому часто доводиться читати зовсім не те, що хочеться.

Утім, більшість освічених дорослих людей читають радше час від часу, коли трапиться така нагода, скажімо, у відпустці. Або й узагалі рідко читають, хоча колись читали багато — просто життя рухається з різним прискоренням. Тому часто можна зустріти тих, які ностальгують за читанням і навіть мріють про нього, скуповуючи гори книжок «на потім». Зрозуміло одне: часу мало, а тому краще добирати перевірені, найвідповідніші твоїм зацікавленням тексти. Тоді що й кому можна порадити із творів Стівена Кінґа?

Що читати, якщо ще не читали нічого?

На моє переконання, починати знайомство з Кінґом найкраще з його короткої прози. Це вигідніше і щодо часу, оскільки в оповіданнях сюжети розвиваються інтенсивно і можна встигнути вхопити зразу декілька історій за одну поїздку у громадському транспорті. Та й усе різноманіття таланту Кінґа-оповідача так видно краще. Варто почати з одного серед цих збірників:

«Нічна зміна» (мені він досі найкращий)

«Команда скелетів»

«Кошмари та сновидіння»

«Усе можливо»

«Коли впаде темрява» (є українською)

«Ярмарок нічних жахіть» (є українською)

Якщо читання пішло успішно, можна від оповідань перейти до збірок повістей. Усі чотири в нас перекладені, а незабаром, сподіваюсь, буде й п’ята — «If Іt Вleeds», яка вийде щойно цього року. Тому, знову ж, можна обирати:

«Чотири сезони»

«Чотири після півночі» (мені найцікавіший)

«Серця в Атлантиді»

«Повна темрява. Без зірок»

Але щоби відчути стиль Стівена Кінґа повністю, варто взятися за романи. Є кілька, які одразу демонструють усю силу його похмурої фантазії. Можна почати з одного із цих:

«Сяйво» (з мого дуже-дуже приватного погляду, це найкращий роман Кінґа)

«Кладовище домашніх тварин» (майже напевне, найстрашніший)

«Керрі»

«Куджо»

«Крістіна»

Що читати букблоґер_кам і буктьюбер_кам?

Це нові типи читачів, які вирізняються швидко набутим і доволі значним читацьким досвідом, а також винятковою витривалістю. Вони цілком здатні впоратися з великими текстами Кінґа, від яких можна отримати кілограми задоволення, а всередині них — тонни фантазії та мороку. Тому тут можна рекомендувати:

«Воно» (це просто класика)

«Протистояння» (найкращий на думку більшості фанів)

«Доля Салему»

«Безсоння»

«Мішок з кістками»

«Під куполом» (піде не всім)

«Сплячі красуні» (піде не всім)

Якщо хочеться ще більше Кінґа, можна також взятися за цикли книжок:

«Сяйво» + «Доктор Сон» (гарантія)

«Містер Мерседес» + «Що впало, те пропало» + «Кінець зміни» + «Аутсайдер»

«Відчай» + «Регулятори»

«Талісман» + «Чорний будинок» (піде не всім)

Якщо є