Читати книгу - "Твоя Марія... і Кіб"

—  Ілко, скажи відверто, за що ти так кепсько до мене ставишся?

Іскорки спалахнули в її очах і відразу погасли:

— Терпіти не можу мисливців-початківців!

Я твердо вирішив зберігати витримку.

— Далеко на південний схід тягнеться це болото?

Ілка неохоче відірвалася від баклаги з компотом:

— Ні, зараз ми майже в центрі.

— Проведеш мене найкоротшим шляхом?

— Що тобі до південного сходу, коли твоя машина затонула тут?

Я не бачив необхідності приховувати від неї правду:

— До прибуття мобіля я хотів би ще зустрітися зі спостерігачем.

Ілка вмить опустила баклагу й насторожилася:

— З ким?

— На Капариді лише один спостерігач Співдружності, його база неподалік від вас. Норин…

Ілка здригнулася і впустила баклагу:

— Норин?

— Норин тільки-но повернувся з експедиції, я хочу застати його на базі й побалакати про „деза“… Ти чого?

Дівчисько відсахнулося від мене, ніби я страховисько, що раптово виринуло з болота.

— Та ти чого, Ілко?

— Не смій ходити туди! Не смій!

Однозначно, Капариді не закинеш одноманітності життя.

— Та чому, ти можеш пояснити?

Замість відповіді вона вдарилася в сльози, але я наполягав:

— Якщо не піду зараз, Норин візьме та й знову гайне в експедицію, потім шукай його!

Ілка дивилася на мене з виглядом зацькованого звіряти, але я стояв на своєму:

— Доведи, що туди справді не можна ходити, інакше я просто зараз і піду!

Я підвівся й зробив вигляд, начебто хочу взяти „хлопавку“. Ілка намертво вчепилася в зброю.

— Не можна туди йти, бо Норина там нема! — нарешті видихнула вона. Я сів.

Цієї миті очі доблесного транспортного пілота були майже такі само злякані, як у Ілки.

— Чому нема? — спитав він, мимоволі притишуючи голос.

— Василь помер.

Настала тиша, тільки стебла гігантського очерету, сухо клацаючи під вітром, терлися одне об одне.

Даруа Ватіш машинально витер неіснуючий піт і одпустив „хлопавку“:

— Говори все.

Ілка відвернулася, мовчки ковтаючи сльози.

— Говори!

Ілка заперечно похитала головою.

— Тоді я піду на базу й сам про все довідаюся.

— Ні, не йди! — скрикнула Ілка.

Тут я замислився. Офіційно Капарида вступила до Співдружності пару років тому, хоча співробітництво почалося давно. Кожна планета вільна у виборі свого шляху. Капари могли будувати своє майбутнє самостійно, однак зволили, як і всі, послати до секторальної ради представників з проханням про приєднання. Капариду занесли в розряд планет перспективних, які активно розвивають економіку. Як усе це поєднувалося з теорією натуралізму по-капарському? Спеціально світоглядом Капариди я не займався, але щось там було про нетехнічний розвиток із наголосом на біологічних можливостях людини.

У Патруль мене викликали перед самим відльотом: не сподобалося їм, бачте, прохання спостерігача. Капарида не перша й не остання планета, що вступає до Співдружності, людство розлетілося по Всесвіту доволі широко, й періодично хтось вимагає визнання автономії. Вишлють на планету спостерігача, доповість той про обстановку, занесуть планету до реєстру Співдружності — і справу завершено. За звичай на той час жителі вже досить освоюються, щоб надати в розпорядження спостерігачеві максимум відомостей про місце свого проживання, але не відмовляють йому в праві уточнювати, перевіряти ще раз, вимагати додаткових досліджень, залучати собі на допомогу фахівців зі Співдружності. Спостерігач періодично звітує перед секторальною чи, в разі потреби, Загальною радою безпеки, і якщо він не може з’явитися в раду особисто (що трапляється найчастіше), йому дозволено використовувати планетарний зв’язок.

Спостерігач Василь Норин за допомогою звичайного поштовика зажадав собі апарат далекого зв’язку. Ми досить забезпечене суспільство, але „дези“ все-таки використовуються там, де без них обійтися неможливо: для зв’язку з косморозвідкою, для освоюваних планет системи Бета, для об’єктів підвищеної небезпеки. Норин добре знав про це.

На прохання про доставку „деза“, пересланого офіційним каналом, Капарида не заперечувала, хоча могла б порушити питання про недовіру („ДЗ“ дає прямий зв’язок з адресатом і контролю практично не підлягає). Це образа. Без достатнього мотивування капари мають право вимагати заміни спостерігача. Чому Василь визнав за необхідне приховати від капарів зміст своєї доповіді?

Патруль є Патруль. Не бажаючи образити людину відвертою недовірою, вони все-таки вирішили здійснити елементарну перевірку. Бувало всяке. Навіщо йти на загострення відносин з новим членом Співдружності, якщо причина — лише хвороблива уява спостерігача?

Перед відльотом мені вручили невеличкий тест, складений психологами Патруля для Норина, й попросили поспілкуватися зі спостерігачем особисто. Прибулий „дез“ Капарида зустріла, як належне, однак перспектива моєї зустрічі з Норином очевидячки не припала комусь до смаку. Побоювалися, що передасть щось заборонене, небезпечне? Дурниці. Василь не міг залежати від якогось кур’єра, він тільки