Читати книгу - "Війни Міллігана"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Згоден, — підтримав його Зак.
— То що ж ти пропонуєш? — спитав Товстун.
— Якщо ми вже на це зважимося, треба як слід усе спланувати й підготуватися. Це має бути масована атака.
— Можна організувати окремі групи для руйнування власності клініки в різних місцях, — запропонував Ленні.
— Якщо ми це зробимо, охорона нас так відлупцює, що ми більше нічого не зможемо. Нас накачають і зачинять по кімнатах — і все, ми повернемося туди, звідки почали.
— У нас тут забагато грошей і влади — не можна все це так просто втратити одним хибним кроком.
— Але треба ж бодай щось робити! — наполягав Ленні.
— Треба, — погодився кевін, — але це «щось» має бути масштабним.
— Може, проголосуємо? — запропонував Товстун.
Усі одностайно проголосували за війну.
— Ну, в такому разі, — почав Зак, — наші основні сили виступатимуть звідси, а хлопці із зоотерапії атакуватимуть з флангу.
— Треба спланувати тактику, — зауважив Логан. — А також зібрати зброю й скоординувати наші дії.
Товстун кивнув у бік столярні.
— Ви тут допоможете нам зі зброєю. Може, знайдемо ще щось — у нас є можливості, яких у вас немає. Можна ще зробити дерев’яні палиці — як для нунчаків, — а ми причепимо на них шматки колючого дроту. Вийдуть добрячі батоги.
Заку ідея сподобалася.
— Ми маємо атакувати так швидко, щоб у них не було часу відбитися. Потім ми відступимо й дамо можливість тим, хто лишиться, викликати поліцію, національну гвардію чи хоч кого. Ну, а якщо все піде, як у Кенті[25], чи гірше… тоді треба бути до цього готовими.
— Можемо взяти заручників, — запропонував Ленні.
— Ніяких заручників, — відрізав аллен. — Якщо ми поводитимося, як Аятола Хомейні[26], підтримки публіки нам не отримати. Пам’ятаєш, як було в Аттиці?[27] ЗМІ звинуватили їх у смерті наглядачів, яких вони взяли в заручники, — і лише пізніше слідство довело, що їх застрелили свої.
— Але ми б могли хоча б використати кількох наглядачів чи когось з адміністрації як живий щит, — наполягав Зак.
— А як нам гарантувати їхню безпеку? Не забувайте, що в нас тут купка скажених із довідкою. Скажених, які вбивали і ґвалтували. Ні-ні, ніяких заручників. Уявіть, що нам підуть на зустріч і виконають наші вимоги. Уявіть, що нас переведуть звідси — а потім виявиться, що когось зарізали чи зґвалтували. Чого ж тоді варте наше слово? У такому випадку і вони свого слова не дотримаються. Ні, ніяких живих щитів.
— Що ж ти тоді пропонуєш? — спитав Ленні.
— Треба заздалегідь вирішити, хто не має постраждати в жодному разі. Це стосується і персоналу, і пацієнтів.
Інші здалися й погодилися з алленом. Зброю почали виготовляти негайно. Було домовлено, що більшість робіт проводитимуть в майстерні, а готову зброю ховатимуть у кімнатах зоотерапії.
— Так, нас тут було 31. Лишилося 26. Ще 22 особи в зоотерапії. І ще чотирнадцять у теплицях, — підсумував аллен. — І ще є бейсбольна команда. Треба поговорити з іншими — може, вдасться когось залучити до нас.
аллен наказав зібрати всі докази — документи, записи, касети — та скласти їх у міцний ящик, який вони потім ланцюгами прикують до ґратів біля головного входу. Таким чином, якщо їх усіх уб’ють — громадськість хоча б знатиме, що саме сталося.
Лідери бунту обрали назву — «Сини свободи» — і призначили дату початку війни: понеділок, 8 вересня 1980 року. Кодові слова, які мали передавати пацієнти одне одному, були «чорний понеділок».
(4)
Адміністрація й наглядачі дуже пишалися бейсбольною командою, а ще активно робили ставки на ігри, тож переконати їх у необхідності додаткового обладнання для гравців було нескладно. У список нового обладнання увійшли обтяжувачі для зап’ястків і ніг, а ще боксерська груша, яка начебто була конче необхідна для тренувань гравців. Персонал навіть не підозрював, що гравці розвивають фізичну форму не для покращення результатів у грі, а для підготовки до битви.
Ленні заздалегідь попередив гравців тримати битки під рукою. Це було не так просто, адже вони зберігались у зачиненій на три замки шафці. Ленні запропонував ослабити петлі так, щоб можна було відкрити шафу ззаду. Крім того, вони вкрали кілька биток у іншої команди, що приїжджала на гру. Бейсбольні м’ячі можна буде використати як снаряди, а на взуття прикріпити сталеві шипи для ближнього бою. Зак також розробив бойовий таран, приладнавши до битки дошку з трьома сталевими гачками.
Гравці тренувалися дедалі більше, і удар у них став настільки сильним, що битки від ударів об грушу почали ламатись. Адміністрація погодилася купити алюмінієві битки замість зламаних дерев’яних. Побічним ефектом підготовки до бунту стало те, що команда на радість адміністрації виграла кілька ігор.
Одним з найважливіших завдань була розробка плану з отримання контролю над головним коридором безпеки — того, де стіну прикрашав розпис у 101 фут завдовжки. У процесі підготовки виявилося, що Ленні Кемпбелл розуміється в електриці навіть краще за томмі, тож він і з’ясував, як зробити так, щоб блок живлення електричних дверей спрацював проти них.
Кабелі від блоку живлення на 2300 вольт ішли по стелі до перемикачів електрозамків на пункті охорони. Ленні й томмі вдали, що ремонтують підвіконня, а насправді залізли в розподільну коробку й під’єднали пару кабелів до перемикачів. Після цього вони перевірили живлення, скрутили решту кабелів і зачинили коробку. Ленні назвав цю операцію «Електричний вугор». Під час першої контратаки в коридор прибіжить охорона. Побачивши її, два пацієнти кинуться в протилежний бік. Як тільки зовнішні ворота зачиняться і в проході між воротами нікого не лишиться, Ленні запустить «Електричного вугра»: відкриє коробку й підключить другий кінець кабелів до ґратованих дверей і до однієї із сіток на вікнах.
— Якщо хтось торкнеться ґратів з будь-якого боку — його вдарить струмом, — пояснив Ленні.
— А якщо вимкнуть живлення? — спитав томмі.
— Охороні це не допоможе — відразу спрацюють резервні генератори. Взагалі це дуже важливий етап, бо так ми зможемо заблокувати сили ворога — це дасть нам час доставити решту зброї на позиції.
Щоб не дати охороні можливості використати динаміт, Зак запропонував розлити в коридорі суміш масла, бензину й скипидару. Крім того, цю ж суміш домовилися невеличкими порціями розлити на сходах — охорона змушена буде пересуватися повільно та обережно, уникаючи іскор.
томмі також запланував операцію «Кислотний дощ». Він помітив, що система пожежогасіння біля майстерні заходила в бетонну стіну. Під прикриттям шуму машин вони пробрались у шахту, вимкнули водопостачання й залили в систему сірчану кислоту, яку вдалося
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війни Міллігана», після закриття браузера.