Читати книгу - "Сходи, що кричать, Джонатан Страуд"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ще трошки вище, Квілле, — підбадьорливо мовив Локвуд. — У тебе майже вийшло.
Нарешті Кіпс упіймав руків’я — і сперся об стіл, щоб витягти клинок. Його агенти мовчали. Хлопчина посміхався, обличчя дівчати немовби скам’яніло.
— Ти заплатиш за це, Локвуде, — просичав Кіпс, витягаючи рапіру. — Присягаюсь, ти ще пошкодуєш за цим. Усі знають, що ДЕПРІК скоро закриє твій заклад, але цього мені замало. Я знайду спосіб змусити тебе страждати по-справжньому. І тебе, й твоїх придуркуватих друзів. Білле, Кейт, ходімо!
Він обернувся — і разом зі своїми лакизами подався геть. Немов погано тренований танцювальний ансамбль, вони водночас рушили до ліфта.
— Уже тоді, коли я з ним працював, він викидав отакі коники, — зауважив Джордж. — Йому б підлатати нерви... Як ти вважаєш, Локвуде?
Проте Локвуд знову закопався в папери, стиснувши губи в сувору лінію.
— До роботи, — пробурмотів він. — У нас замало часу.
* * *
Менше ніж за хвилину після вимушеної перерви Локвудові пощастило. Він переможно присвиснув, розгорнувши перед собою газету. Ось вона, Аннабел Ворд! Інша фотографія, але те саме знайоме біляве волосся й блискучі зуби. Цього разу на ній було щось на кшталт бальної сукні; її портрет прикрашав першу сторінку «Ричмондського Оглядача» сорокадев’ятирічної давнини.
ЕННІ ВОРД:
ПІДОЗРЮЮТЬ КОЛИШНЬОГО КОХАНЦЯ
У справі Аннабел (Енні) Ворд, тутешньої жительки, що зникла майже два тижні тому, з’явився новий поворот. Минулого вечора поліція заарештувала одного з її колишніх коханців.
Пан Г’юго Блейк, 22 роки, відомий азартний гравець і світська особа, нині перебуває під вартою в управлінні поліції на Бау-стрит. Офіційного звинувачення йому ще не висунуто.
Поліція повідомляє, що пан Блейк вечеряв разом з панною Ворд у нічному клубі «Галоп» у суботу 21 червня — тієї ночі, коли вона зникла. На повторному допиті він засвідчив, що залишив клуб відразу після панни Ворд, і зізнався, що відвіз її додому. Згідно з поліційними джерелами, ця пара була разом кілька місяців, проте закохані поволі охололи одне до одного. Стосунки Блейка з панною Ворд породили чимало чуток у світських колах. Під його впливом вона відмовилась від перспективної акторської кар’єри, хоча ще нещодавно шукала для себе нові ролі в к
— Г’юґо Блейк, — тихо промовила я. — Її колишній коханець. Б’юся об заклад, що це він подарував їй кольє.
Джордж кивнув:
— І саме він відвіз її додому тієї ночі... Здається, ми знаємо, хто скоїв цей злочин.
— Не поспішай, — зауважив Локвуд. — Його заарештували, але чи висунули йому звинувачення? Усе, що ми знаємо, — це те, що його могли ув’язнити, хоча тіла не знайшли.
Відповідь на це запитання знайшлася швидко. Невеличка стаття, надрукована через кілька днів, зазначала, що Г’юґо Блейка звільнили з-під варти за браком доказів. Прес-служба Скотленд-Ярду заявила, що справа Аннабел Ворд «глуха, як цегляний мур».
— Еге ж, як цегляний мур, — повторила я. — От уже бовдури! Тіло й справді було замуровано!
— Поліції забракло доказів, щоб притягти Блейка, — мовив Локвуд, вивчаючи статтю. — Він був єдиним підозрюваним у цій справі. Стверджував, що провів її додому, але всередину не заходив. Ніхто не зміг нічого довести, бо не знайшли ні тіла дівчини, ні будь-чого іншого, що могло б підтвердити Блейкову провину... Тому вони й відпустили його. От і чудово. Здається, Блейк — це і є той, хто нам потрібен...
Джордж трохи посунувся на стільці:
— Скільки років було тоді Блейкові?
— Двадцять два, — нагадала я. — А бідолашній Енні Ворд — лише двадцять.
— Відтоді минуло сорок дев’ять років. Тепер йому сімдесят один рік — якщо він, звичайно, ще живий.
— Б’юся об заклад, що живий, — суворо сказала я. — І живе цілком безкарно.
— Поки що, — посміхнувся Локвуд. — Це саме те, що нам треба: правильно все розіграти. Плану нас такий: ми виходимо на зв’язок із ДЕПРІК. Якщо Блейк живий, його заарештують. А ми тим часом вирушаємо по редакціях і розповідаємо газетярам усе. Убивцю спіймано через п’ятдесят років! Це матиме добрячий розголос!
— Усе це непогано, — промовив із сумнівом Джордж. — Тільки я не певен, чи варто поки що це розголошувати. Треба пошукати глибше, перевірити минуле Аннабел Ворд... — Він ляснув по стосові примірників «Світського Лондона» на столі. — Про неї повинні згадувати десь іще. Якщо нам пощастить, то ми знайдемо соковиті факти щодо Блейка, які зможуть...
— Це вже твій клопіт. — Локвуд з рипінням відсунув стілець і підхопився. — Скажеш мені, якщо знайдеш щось цікаве. А мені тим часом треба переговорити з деякими людьми. Цього ранку ми втратили трьох клієнтів. Це забагато для нашої агенції — нам не можна вештатися без діла...
— Гаразд, — Джордж замислено поправив окуляри. — Тільки не поспішай.
Локвуд щиро всміхнувся нам обом:
— Звичайно. Ви ж мене знаєте.
14
ВИКРИТТЯ
ЧЕРЕЗ 50 РОКІВ!
ТІЛО ВБИТОЇ ЗНАЙДЕНО!
ТРІУМФ АГЕНЦІЇ «ЛОКВУД І К°»!
Тіло зниклої Аннабел (Енні) Ворд, чия неймовірна справа вже майже півстоліття вважалася «глухою», було нарешті виявлено в будинку на південному заході Лондона. Оперативні співробітники агенції «Локвуд і К°» майже цілу ніч бились із мстивим привидом жертви, перш ніж знайшли і знешкодили її рештки.
«Ми мало не загинули, розповів молодий керівник агенції Ентоні Локвуд. — Проте нам хотілось не лише знищити привид. Нам хотілось дізнатися, хто ця невідома дівчина».
Команді оперативників після довгих заплутаних пошуків пощастило встановити особу панни Ворд. ДЕПРІК надав згоду розпочати розслідування її вбивства.
«Для нас не має значення давність чи важкість справи, — сказав пан Локвуд. — Ми чудово впоралися зі своєю роботою — завдяки високому фаховому рівню й увазі до подробиць. Звичайно, ми рятуємо людей від Гостей, але також цікавимось людськими історіями, що спричиняють їхню появу. Бідолашна Енні Ворд давно мертва, а її вбивця так і не дістав покарання. Люсі Карлейл — одна з наших кращих співробітниць — встановила психологічний зв’язок із Гостем — і, незважаючи на пекельну лють привида, одержала речові докази, які скоро виведуть нас на особу злочинця. На жаль, це все, що я можу поки що розповісти, однак
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сходи, що кричать, Джонатан Страуд», після закриття браузера.