Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

Гордій деякий час уважно дивився на мене, а потім трохи відступив. Я розчаровано видихнула. Мабуть, це було голосно, бо я помітила легку усмішку на вустах хлопця.

— Добраніч, — сказала я та взялася за ручку дверей. — Якщо раптом не зможеш заснути, то можеш уявити мене. Я дозволяю.

— Навіть якщо це будуть еротичні фантазії? — спитав він таким глибоким голосом, що моя шкіра вмить покрилася сирітками.

Я грайливо усміхнулася та знову глянула на Гордія. Він же сперся до дверей навпроти, де була його кімната.

— Якщо ти думатимеш про мене у цьому плані, то точно не заснеш, — упевнено мовила я.

— Тоді мені доведеться прийти до тебе вночі, — цілком серйозно заявив Гордій.

— А мені доведеться замкнути двері.

— У такому випадку я їх виб’ю, Поліно.

— Гм, дуже самовпевнено.

Я підморгнула йому, а тоді все ж зайшла у свою кімнату та зачинила за собою двері. Тут було так холодно та порожньо, що я обійняла себе. Коли опустила погляд, то помітила, що на мені досі був піджак Гордія. Може, повернути йому його зараз? Я похитала головою та важко видихнула, спершись до стіни. Почула, як навпроти зачинилися двері. І хоч як би сильно мені не хотілося у цей момент піти до нього, я все ж пересилила свої бажання.

— Це вже занадто, — прошепотіла сама до себе. — Тільки не закохайся в нього, Поліно! Тільки не закохайся...