Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- Ілаю!!!

- Енн, прокинься! Енн! - Сеярін лоскотав її щупальцями, намагаючись повернути сестру до реальності, але безуспішно, вона продовжувала кричати, як ненормальна.

- Та прокинься ж ти, нарешті! - в серцях крикнув Лакур, плюхнувши їй в обличчя холодної води. Задихаючись, Енн із жахом розплющила очі:

- Пити, дай мені води, - прошепотіла вона.

За їхніми спинами в дверях непорушно стояв задумливий Зур. Його погляд був спрямований в нікуди: крізь тіло Лакура, через обшивку корабля, кинувшись кудись у космос. Проте брови його були насуплені, а зуби міцно стиснуті – Зур наполегливо про щось розмірковував.

Осушивши склянку з водою, Енн упала на ліжко і знову заснула.

- Знову спить, значить, скоро знову волатиме, - стурбовано похитав головою Лакур.

- Хто такий Ілай? – питання прозвучало сталевим тоном Зура.

- А чому ти про це запитуєш? - Знизав плечима Лакур, - запитай Енн, це її сон.

- Але я питаю саме тебе, Лакуре! Я бачив, як ти змінився, як засмутився, коли вона почала вигукувати це ім'я! Я дуже виразно відчув, що ти знаєш про кого мова! Відповідай! – у його голосі почулися відтінки люті.

- Так звали солдата, якого ми обміняли на нашого батька, - відповів Сеярін. - Його вже немає, а жахіття й досі мучать нашу Енн. У чому проблема, Зуре?

- Поки що я просто дивуюсь, коли це ви, мої дорогоцінні, встигли з ним особисто познайомитись та потоваришувати?! Мені він свого імені не називав, бо воно мені й на хрін не було потрібне. Мабуть, цей Ілай занадто глибоко засів у її підсвідомості, якщо вона з таким стражданням кличе його. Ви ще щось знаєте? Він їй сподобався?

- Це ти на що зараз натякнув? Підозрюєш нас у приховуванні, змові, у чому?! Ти стаєш нестерпним у своїх копаннях та підозрах! Відвали, Зуре! – невдоволено пробурчав Лакур, лише підтверджуючи підозри свого старшого брата.