Читати книгу - "Любові полум’я"

Він її випередить, відчувши щось недобре. А через кілька днів, коли їй стане зовсім нестерпно, Віола надішле йому коротке нічне повідомлення.

Скандал

Тетяна не спала цілісіньку ніч. Відтоді як прийшла ця дебільна есемеска. Відразу переконалася у своїй правоті. Віктор їй зраджував. І тепер усе було дуже серйозно, надто серйозно, щоб на це не зважати і пустити на самотік. Таня шкірою відчула і зрозуміла, що за сюрприз готує їй чоловік.

Не посміє. Вона теж підготувалася. Зробила крок наперед. Не могла дозволити йому зруйнувати собі життя.

— Вікторе, скажи мені, а що у тебе з Віолою? — Тетяна вирішила більше не таїтися і не мучитися, а розставити усе по своїх місцях.

Молодий чоловік якраз голився у ванній. Від несподіванки сказаного він аж зблід. На мармурові кахлі скрапнула кров. Його вразила прямота дружини і її проникливість.

— З ким у мене що? Не розумію.

— Я бачила як ти на неї гапишся! Не викручуйся, я вже давно за вами спостерігаю, — поволі підвищувала тон, сама того не зауважуючи.

Вже давно вона відчула його абсолютне відчуження. І помітила пристрасний погляд свого чоловіка у бік Віоли. Як глибоко вона його хвилювала? Сумнівалася. І ще тоді почала обережно відсікати усі спільні зустрічі, де вона могла б зустрітися на його дорозі. Витерла з пам’яті свого телефону її номер. Колись давніше, зауваживши її яскраву особистість і непідробний інтерес до неї з боку протилежної статі, навіть, намагалася потоваришувати з Віолою. Але та чи то через власну зайнятість, чи з якихось інших причин, ніяк не йшла на контакт. Згодом Тетяна навіть була втішена цією обставиною. Але її дитячі зусилля були марними. Почалася серйозна гра. І Тетяна вирішила, що не на життя, а на смерть!

— Я на когось дивився?! Що я не маю права ні на кого глянути? Таню, ти знову за своє? Припини ці безпідставні ревнощі.

— Це я знову? Це ти схоже знайшов собі нове захоплення! Тобі сподобалося мене зневажати! За що мені така кара. Поясни, за що?! — її слова різко переростали в істерику.

Її почав душити кашель і голос перетворився на юнацький фальцет із плачем. Вона впала, ридаючи, на шовкову постіль і зарилася головою в подушки.

Віктор нервово закінчував гоління. Лезо станка не хотіло слухатися і вже двічі болісно сіпонуло по підборіддю. Він знав, що пояснювати щось зараз — зайве. Та й ще не час. Треба перечекати цей черговий припадок, цю сцену, яку здавалося Тетяна давно і ретельно готувала.

— Мої обвинувачення не безпідставні! — вигукнула, шарпнувши його за руку і гучно поклавши на благородний камінь перед чоловіком його мобільний телефон. — Тільки я хочу, щоб ти знав, що вразі чого я ані копійки тобі не дам. Ти знову станеш голодранцем, яким і був. Ніким і нічим! Зрозумів?!

Віктор із завмиранням душі дивився на свою трубку, намагаючись пригадати, який такий незаперечний доказ міг там залишитися. Завжди видаляв усі вхідні дзвінки і повідомлення. Що там могло бути?!

— Дурненька, про що ти говориш: які гроші? Що ти за таку дурню несеш. Про що ти взагалі говориш?

— Про твою нову пасію, Вікторе! Про цю чванливу крикуху Віолу! Якщо ти не порвеш з нею, я її зі світу зведу! Я її затравлю, скалічу! Перетворю її життя на пекло! Це ж заради тебе вона розлучилася з Андріаном? — раптом Тетяна пролила світло на те, про що він ніяк не міг здогадатися.

Віктор вхопив свій телефон і переглянув останні дзвінки. Нічого. Повідомлення! Останнє прийшло від Віоли о третій ночі. "Мені дуже самотньо і тоскно у пустій квартирі. Серце моє, передзвони, якщо не спиш!". Ось, воно! І просив же її поки що ніяк не видавати себе. Але Віолу не можна звинувачувати — надто їй тепер тяжко. Розлучення, смерть бабусі, Ориню залишила на літо в батьків.

Відступати було безглуздо. Усе сталося трохи передчасно. І він змушений був говорити відверто:

— Послухай, Тетяно. Давай обійдемося без скандалів. Я вже все давно вирішив. Нічого не змінити. І Віола тут ні до чого! Одним словом, я від тебе йду. Залишу тобі і синам практично усе. Собі візьму лише те, з чим зможу почати нову тему. Ви ніколи і нічого не будете потребувати. Хлопці вже дорослі, дадуть собі раду. Старший практично може замінити мене в управлінні комплексом.

— Та-ак? — єхидно перепитала роздратована дружина. — А що ти збираєшся робити зі сироварнею у Куликові? Плануєш залишити собі і вирощувати плісняву на елітних афішах своєї коханки?

— Не будь стервом, Танька! — грубо кинув Віктор і вийшов із ванної кімнати у спальню. — Яка коханка?!

— Не бреши! — кипіла дружина.

— Як ти мені осточортіла! Постійні дорікання: те не так і се не так, і у Сидорчуків басейн більший, а шуба зі соболя, а не з якоїсь "паршивої" норки… Чого? Чого тобі не вистачає у твоєму масному житті?!

— Мені не вистачає твоєї любові! Ти зовсім перестав мене помічати. Ти почав захоплюватися якимись профурами. Та у неї таких, як ти, знаєш скільки було і буде?! А я…

— Не смій так говорити. Ані про мене, ані про неї! — він вхопив її за кисті рук і стиснув їх.

— Мені боляче! Відпусти, — Тетяна пручалася, — ти ще й захищаєш її!

Віктор розчепив пальці і нервово смикнувши у повітрі руками, розсунув двері шафи.

— Ну, невже не можна розійтися цивілізовано? — почав витягати з полиць свої речі, опанувавши свій гнів. — Ти ж мудра жінка, Таню. Мільйони сімей розпадаються і при цьому колишні подружжя залишаються друзями. Я сподівався, що тобі вистачить здорового глузду не робити з цього кінець світу.

— Залишаються друзями? — прокричала. — Тільки якщо їм обом наплювати один на одного, а я… Я тебе люблю, як і раніше. Я тебе завжди любила. І не збираюся ні з ким ділити! Вітю, Вітюньо, — вона впала навколішки, обхопивши його обома руками і знову заридала: — Я зроблю для тебе усе, що ти захочеш, тільки не йди. Не кидай мене! Ти не пошкодуєш, молю тебе.

Вікторові стало непособі від такої тривіальної сцени. Він розвів обійми дружини і, допомігши піднятися, посадив її на ліжко. Змахнув з Тетяниного обличчя мокре скуйовджене волосся і щиро промовив:

— Таню, як ти можеш так принижуватися? Що з тобою? Ти завжди була такою гордою.

— Вітю, любий. Просто я не можу без тебе і на себе мені наплювати, — впала йому на груди.