Читати книгу - "Сендвіч із шинкою"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Та Хетчер був зовсім іншим. Я знав, що він не був чесним, та він не відлипав від мене.
«Послухай, Джимі, чому ти тягаєшся за мною? Ти мені не подобаєшся.»
«Та ну, Хенку, припини, ми ж друзі.»
«Так?»
«Так.»
Одного разу він навіть зачитав своє ессе «Цінність дружби» на уроці англійської й поки він читав його, то постійно дивився на мене. Це був дурнуватий твір, м’який і стандартний, та всі аплодували йому, коли він скінчив і я подумав, що ж, люди дійсно так думають і з цим нічого не вдієш. Я написав контрессе під назвою «Цінність відсутності дружби.» Вчителька не дозволила мені зачитати його. Вона поставила мені “D”.
Ми з Джимі й Лисим щодня разом поверталися зі школи. (Ейбу Мортенсону було в інший бік, тож це рятувало нас від необхідності ходити з ним.) Якось ми йшли і Джимі сказав, «Ходімо до моєї дівчини. Хочу вас познайомити з нею.»
«Лайно, та ну нахуй,» сказав я.
«Ні-ні,» відповів Джимі, «вона хороша. Я просто хочу познайомити вас. Я вже навіть трахав її пальцем.»
Я вже колись бачив його подружку, Енн Везертон, вона була дійсно гарною, тихенькою, мала довге каштанове волосся, гарну фігуру. Я ніколи не говорив із нею, хоча й знав, що це дівчина Джимі. Багаті хлопці залицялися до неї, та вона не зважала на них. Виглядала вона дійсно першокласно.
«У мене є ключ від її дому,» сказав Джимі. «Зайдемо й почекаємо її. Вона ще в школі.»
«Це якось тупо,» сказав я.
«Та ну, Хенку,» сказав Лисий, «ще встигнеш піти додому й подрочити.»
«Я не роблю цього постійно,» відповів я.
Джимі відчинив двері й ми увійшли. Гарний, чистий невеличкий будинок. До Джимі підбіг маленький чорно-білий бульдог, виляючи обрубаним хвостом.
«Це Боунз,» сказав Джимі. «Він любить мене. Зацініть!»
Джимі плюнув на руку, взяв член Боунза й почав дрочити.
«Агов, якого хріна ти робиш?» запитав Лисий.
«Вони тримають його на ланцюгу в подвір’ї. Його нікуди не пускають. Йому треба розслабитись!» кинув Джимі.
Член Боунза став огидно червоним, тонка, довга мотузка крапаючої безглуздості. Він почав скавчати. Джимі поглянув на нас. «А хочете почути нашу пісню? Нашу з Енн пісню? ‘Коли вечір спадає на стіни сонного саду’.»[15]
Боунз кінчив. Сперма заляпала килим. Джимі встав і втер її в килим підошвою.
«Збираюся трахнути Енн якось на днях. До цього все йде. Вона каже, що любить мене. І я її також люблю, люблю її кляту пизду.»
«Ти дебіл,» сказав я. «Мене нудить від тебе.»
«Хенку, я ж знаю, що ти так не думаєш,» відповів він.
Джимі пішов на кухню. «У неї гарна сім’я. Вона живе тут з батьком, матір’ю та братом. Її брат знає, що я збираюся трахнути її. Він правий. Та він нічого мені не зробить, бо я можу вибити з нього все лайно. Він слабак. Агов, погляньте-нл сюди!»
Джимі відчинив холодильник і дістав пляшку молока. А у нас вдома все ще був лідник. Очевидно, що Везертони були багатою родиною. Джимі дістав член, зняв кришку з пляшки і вмочив його в молоко.
«Ось так, зовсім трішки. Вони питимуть мої сцяки і навіть не помітять…»
Він дістав свій член з пляшки, закрив її, струснув і поставив на місце.
«Що тут ще є,» сказав він, «ага, желе. Вони їстимуть желе на десерт. А ще вони з’їдять…» Він саме дістав миску з желе з холодильника, як раптом ми почули, що хтось відчиняє вхідні двері. Джимі хутко поставив желе назад і зачинив холодильник.
До кухні зайшла Енн.
«Енн,» сказав Джимі, «хочу познайомити тебе зі своїми друзяками Хенком та Лисим.»
«Привіт!»
«Привіт!»
«Привіт!»
«Це Лисий. А ось це Хенк.»
«Привіт.»
«Привіт.»
«Привіт.»
«Я бачила вас біля школи.»
«Так,» сказав я, «ми там вчимося. І ми також тебе бачили.»
«Ага,» сказав Лисий.
Джимі поглянув на Енн. «Все добре, крихітко?»
«Так, Джимі. Я думала про тебе.»
Вони обійнялися й почали цілуватися. Вони стояли прямо перед нами й цілувалися. Джимі стояв обличчям до нас. Ми бачили його праве око. Воно підморгнуло.
«Що ж,» сказав я, «нам пора йти.»
«Атож,» кинув Лисий.
Ми пройшли через кухню й вітальню до виходу. Ми крокували тротуаром у напрямку будинку Лисого.
«Певно, він це дійсно-таки зробить,» сказав Лисий.
«Ага,» відповів я.
39
Якось у неділю Джимі вмовив мене піти з ним на пляж. Він хотів поплавати. Я ж не хотів, щоб мене бачили у плавках, тому що вся моя спина була вкрита фурункулами і шрамами. Правда, не зважаючи на це, у мене було хороше тіло. Але ніхто б його не помітив. У мене був сильний грудак і міцні ноги, та на них ніхто б і не глянув.
У мене не було грошей, я нудьгував, ще й хлопців не було надворі. Врешті-решт я вирішив, що пляж належить усім. І я також мав на нього право. Мої шрами й прищі не були протизаконними.
Тож ми сіли на свої велики й поїхали. До пляжу було п’ятнадцять миль. Та мені було начхати. У мене були сильні ноги.
Я проїхав з Джимі до самого Калвер Сіті[16]. Потім я поступово почав прискорюватись. Джимі намагався встигати за мною. Він почав задихатися. Я дістав сигарету, запалив і простягнув йому пачку «Хочеш, Джиме?»
«Ні… дякую…»
«Це ще веселіше, аніж стріляти горобців з пневмата,» сказав я. «Треба буде якось повторити!»
Я наліг на педалі. У мене було ще багато сил.
«Це того варте,» сказав я. «Це навіть краще за дрочку!»
«Агов, пригальмуй трохи!»
Я озирнувся на нього. «Нема нічого кращого за велопрогулянку з хорошим другом. Наздоганяй, друже!»
Я розігнався і помчав далі. Вітер дув прямо в обличчя. Я почувався добре.
«Зажди! ЗАЖДИ, ЧОРТ ЗАБИРАЙ!» верещав Джимі.
Я засміявся і ще дужче розпалився. Скоро Джим відставав уже на півкварталу, квартал, два квартали. Мені було добре як ніколи, я відчував неймовірну силу. Я почувався чудесно. Сонце всюди розкидало свою жовтизну, а я прорізав її, ніби шалений ніж на колесах. Мій батько був жебраком на вулицях Індії, та попри те, всі жінки світу любили мене…
Я мчав на повній швидкості, аж до світлофора. Я прошмигнув між рядами машин. Тепер навіть вони
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сендвіч із шинкою», після закриття браузера.
