Читати книгу - "Сендвіч із шинкою"

«Господи Ісусе, цей хлопець носить із собою смертельну зброю. Зніміть з мене ці рукавиці!»

Джин розв’язав одну рукавицю, а я зайнявся іншою. Ден підвівся і пошкандибав до входу, ніби старий дід. «Піду приляжу…» Він зайшов.

Гарі Гібсон підняв рукавиці й поглянув на Джина. «Ну що, Джине, спробуєш?»

Джин плюнув у траву. «Що ти, в дідька, хочеш зробити, перебити всю мою сім’ю?»

«Джине, я ж знаю, що ти хороший боєць, але я тебе зроблю заввиграшки.»

Джин кивнув і я зав’язав рукавиці на ньому. У мене це гарно виходило.

Вони стали в стійку. Гібсон кружляв навколо Джина, готуючись. Спершу він пішов у лівий бік, потім у правий. Він смикався і звивався. Потім він атакував, зарядивши жорстким джебом зліва. Удар втрапив Джину просто межи очі. Джин почав відходити, а Гібсон наступав. Коли він нагнав Джина за курником, то пригостив його легким лівим по лобі й жорстким правим у ліву скроню. Джин просто сповз по паркану. Він більше не збирався битися. З будинку вийшов Ден зі шматком льоду, загорнутим в ганчірку. Він сів на ганку й приклав лід собі до лоба. Джин відступав уздовж паркану. Гарі нагнав його у кутку між парканом і гаражем. Він врізав Джину в живіт правою, а коли той зігнувся вирівняв його правим апперкотом. Мені це не подобалось. Гібсону не вдавалося впоратись із Джином заввиграшки, як він похвалявся до того. Я завівся.

«Дай тому придурку, Джине! Він же сцикун! Бий його!»

Гібсон опустив кулаки, глянув на мене й підійшов. «Що ти сказав, смердюк?»

«Я підбадьорював товариша,» сказав я.

Ден саме знімав з Джина рукавиці.

«Мені почулося, ніби ти сказав ‘сцикун’?»

«Просто ти казав, що легко його зробиш. І не зміг. Ти молотив його як тільки хотів.»

«Ти кажеш, що я брехун?»

«Я просто кажу, що ти не тримаєш свого слова.»

«Ах ти ж лайно, ану підходь і одягай рукавиці!»

Джин з Деном підійшли й одягли мені рукавиці. «Головне не хвилюйся, Хенку,» сказав Джин. «Пам’ятай, що він стомлений після нас.»

Ми з Джином вже якось билися навкулачки одного пам’ятного дня з 9 ранку до 6 вечора. Джин тримався молодцем. У мене були маленькі руки, а це означає, що треба або навчитися бити ними сильно, або ж стаити боксером. Я був чимось середнім. Наступного дня я мав аж фіолетовий від синців торс, роздуті губи й кілька розхитаних зубів. А зараз мені треба було битися з хлопцем, що побив іншого хлопця, котрий колись побив мене.

Гібсон покрутився вліво-вправо, потім атакував. Я пропустив лівий джеб. Не знаю, як він мене підловив, та я впав від цього удару. Все було добре, тільки я лежав. Я встав. Якщо він зробив це лівою, то на що ж здатна його правиця? Треба було перевірити.

Гарі Гібсон пішов у лівий бік, лівий від мене. Замість того, щоб піти правіше, як очікував він, я також взяв уліво. Це його спантеличило і коли ми зійшлися, я зарядив йому з лівої, влучивши в голову. Чудово. Якщо вдарив раз, можна вдарити й другий.

Він пішов прямо на мене. Гібсон провів джеб і я пригнув голову так швидко, як тільки міг. Його правиця пролетіла наді мною. Я підійшов у клінчувався з ним, навішуючи йому по потилиці. Ми розійшлися, я почувався професіоналом.

«Так йому, дай жару, Хенку!» кричав Джин.

«Наваляй йому!» горлав Ден.

Я ринувся на Гібсона і спробував провести прямий правий. Я промахнувся і він вдарив мене ліктем у щелепу. В мене перед очима замиготіли зелені, червоні й жовті вогники, а він зарядив мені прямо в живіт. Було таке відчуття, ніби він пробив аж до самого хребта. Я вчепився у нього і ввійшов у клінч. Я зробив це не з переляку, а просто аби відійти.

«Я приб’ю тебе, гівнюк ти такий!» сказав я йому.

Далі наш бій перейшов у лобову атаку. Він наносив швидкі й сильні удари. Він був більш точним і бив сильніше, в той час як я іноді відбивався, та мені біуло байдуже. Чим більше він мене бив, тим менше я це відчував. Я втягнув живіт і насолоджувався боєм. До нас підбігли Джин  та Ден. Вони нас розтягнули.

«Що таке?» запитав я. «Не лізьте! Я йому зараз покажу!»

«Заткай пельку, Хенку,» відповів Джин. «Ти б себе бачив.»

Я оглянув себе. Моя сорочка була темна від крові й вкрита плямами гною. Удари розбили кілька вугрів. Такого не було коли ми билися з Джином.

«Пусте,» сказав я. «Мені просто не пощастило. Він мені нічого не зробив. Дайте мені прикінчити його.»

«Ні, Хенку, туди може потрапити інфекція,» сказав Джин.

«Ну що ж, блядь,» сказав я, «тоді знімай рукавиці!»

Джин розшнурував рукавиці. Коли він стягнув їх з мене, я помітив, що у мене тремтять руки майже до самих плечей, правда вгорі трохи менше. Я заховав руки до кишень. Ден розшнурував Гарі.

Гарі поглянув на мене. «Доволі непогано, хлопче.»

«Дякую. Що ж, до зустрічі…»

Я пішов. Як тільки я відійшов на достатню відстань, то витяг руки з кишень. Трохи далі я зупинився, дістав цигарку й засунув її до рота. Мої руки настільки тремтіли, що я навіть не міг запалити сірник. Я розвернувся, махнув хлопцям і пішов далі.

Вдома я поглянув на себе у дзеркало. Доволі непогано. Я набирав форму.

Я зняв сорочку й закинув під ляжко. Треба було вигадати спосіб змити кров. У мене було мало сорочок і пропажу однієї швидко б помітили. Та все-одно, для мене це був вдалий день, а їх у мене також було небагато.   

38

Ейб Мортенсон був ще тим придурком, але не бульше. Дурневі можна пробачити, адже він завжди йде по прямій і нікого не обманює. Саме брехуни роблять капості. У Джимі Хетчер було пряме чорне волосся, світла шкіра, він був не такий великий як я, але завжди тримався прямо й був одягнений краще за більшість нас, а ще він вмів уживатися з усіма, хто на його думку ладнав із ним. Його мати була офіціанткою в барі, а батько наклав на себе руки. У Джимі була мила посмішка, рівні зуби і дівчата любили його, хоча він і не мав тих грошей, що були в багатіїв. Я завжди бачив його з дівчиною. Навіть не знаю, що він їм там казав. Я не знав, що