read-books.club » Дитячі книги » Таємниця Великого Сканера, Олександр Юрійович Есаулов 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця Великого Сканера, Олександр Юрійович Есаулов"

24
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Таємниця Великого Сканера" автора Олександр Юрійович Есаулов. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 36 37 38 ... 46
Перейти на сторінку:
кілька годин. Це життєво важливо! Йдеться про долю країни, про мою і твою долі. У нас серйозні складнощі, напали сильні вороги. Нам дуже потрібно зброя. Я розпорядився направити до тебе ще дві бригади зброярів. Нехай роботи йдуть одночасно на всіх трьох апаратах. Тим часом навчи ще двох глюків мистецтва літати. До заходу Ба все має бути готове. Поквапся, любий Факсе, поквапся, наскільки це можливо.

— Зрозумів, пане Директоре планети.

Факс пішов. А Великий Сканер довго ще сидів у тяжкій задумі, бавлячись золотим медальйоном на тонкому ланцюжку.

* * *

Коли Рикпет і Васла, засапані, прибігли в штаб повстання із захопленої електростанції, Драйв уже скінчив формувати перший загін реалітів, яких збиралися відправити в столицю. Цю роботу він почав негайно, щойно йому доповіли про захоплення спецтранспорту.

— Супер! Молодці! — вигукнув він. — Негайно відправляємо в столицю наш бойовий десант.

— Включіть до групи й мене! — зажадав професор Сидиром.

— Професоре, це небезпечно! До того ж там потрібні молоді й спритні, сміливі й відважні!

— Ви хочете сказати, що я боягуз? — професор гордовито підвів голову.

— У жодному разі, пане Сидироме! Але ви вже в літах...

— Чого варта відвага без мудрості? Без знань? Я вимагаю взяти мене десантником!

— І мене! — відразу вигукнула Шаната.

— І це... як його... ну... I нас! — закінчив Васла, який саме в цей час заскочив до кімнати.

— Васло! Рикпете! Ви герої! Таку справу зробили! Пане професоре, не наполягайте, вас до десанту я не включу. Я доручаю вам справу не менш важливу. Ось-ось повернуться загони, послані на пошуки перевалів у Скелястих горах. Треба буде організувати евакуацію з Долини всіх реалітів.

— Хоч як сумно, але цього робити не можна, — несподівано для всіх сказав професор.

— Як це? — здивовано запитав Драйв. — Чому?

— У Долині випускається величезна кількість продовольства й промислових товарів. Якщо все виробництво одночасно зупиниться, то на планеті настане голод. Одразу почне не вистачати буквально всього. Великий Сканер миттю знайде винного. Він тицьне пальцем на вас і скаже: в усьому винні реаліти! При мені все було добре, при них усе відразу стало погано.

— А ми заженемо сюди заражених! Нехай вони на нас погарують!

Усі, хто був у кімнаті, дружно розсміялися.

— Тоді чим же ми тоді будемо відрізнятися від Директора планети?

Сміх змовк.

— То що ж робити? — розгублено пробурмотів Драйв.

— Підприємства повинні працювати. Але тим, хто на них працюватиме, потрібно збудувати житло й платити нормальну заробітну платню. Чим тоді Долина відрізнятиметься від столиці? Вільні люди повинні працювати! інакше на що вони житимуть?

— Ви дійсно мудрий глюк, професоре. Тепер я тим більше не відпущу вас із десантом. А ваші помічниці нехай будуть із вами.

Реаліти схвально загули. Професор посміхнувся. Якби ж знав цей Драйв, кого він призначив йому за помічницю! Саму принцесу Інформу! А та зовсім уже була готова відкритися, хто вона насправді, але Флоппі Ді зупинила:

— Ваша високосте, мені здається, треба ще потерпіти. Ще не час, — прошепотіла дівчина принцесі на вухо.

— Ну, а ми? — подав голос Рикпет.

— Ви? — Драйв обвів поглядом нерозлучну трійцю. — Ви ж прийшли до нас на допомогу! То допомагайте, невразливі!

Прізвисько відразу всім сподобалося, і трійцю так і називали відтепер: «невразливі».

Рикпет похитав головою:

— Шаната залишиться тут.

— Що?!! — обурилася дівчина. — З якого це дива?

Рикпет нахилився й шепнув їй на вухо:

— Варто було шукати принцесу, щоб потім її покинути саму?

Шанату ніби облило холодним душем: у запалі боротьби вона вже зовсім забула, навіщо вони прилетіли на Ц. Рикпет не залишив їй вибору, і вона мала дати згоду.

— І це ще не все, — раптом сказав професор. — Ви прорветеся до столиці. Далі що?

— Як що? — енергійно почав Драйв і відразу вмовк. Ніякого плану подальших дій у нього не було.

— Треба розповісти реалітам правду й готувати повстання. Яке число буде за п’ять днів?

— Перше число п’ятнадцятої каденції.

— Цього дня ми й повинні вдарити. Разом. Десант у столиці, ми — звідси. Вдаримо і скинемо Директора планети!

Невеличку кімнату наповнив радісний галас.

Перша хвиля десантників на чолі з Рикпетом і Васлою, озброєна магнітними автоматами, впала, як сніг на голову, на охоронців столичної станції відправлення. Вони були негайно роззброєні й відправлені в Долину. Нечутно, мов тіні, десантники оглянули всі приміщення станції, роззброїли ще кількох охоронців і захопили зброярню, де зберігалося кілька автоматів. Спецтранспорт кожні кілька хвилин справно підвозив підкріплення.

Першим побачив прибулі до станції війська Васла:

— Це... як його... словом того... нас виявили і прийшли.

До вікна кинувся Рикпет. Одного погляду було достатньо, щоб зрозуміти: бій буде жорстокий. Військові оточили будинок щільним кільцем. Зненацька в кімнатах згасло світло.

— Вони відімкнули електрику! — здогадався Рикпет. — Спецтранспорт більше не працює!

Вагончик тільки збиралися відправляти за черговою партією реалітів. Усього з Долини встигли перекинути сто п’ятдесят бійців. Майже всіх удалося озброїти автоматами: одні забрали в охоронців Забугорної Долини, решту взяли тут, у зброярні. Перш ніж зайняти бойові позиції, Рикпет сказав:

— Наше завдання — прорватися до міста й розчинитися в ньому. Якщо це вдасться, тоді головною нашою зброєю буде слово. Потрібно розповісти реалітам правду про Забугорну Долину. Вони повинні знати, що рано чи пізно там опиниться кожен реаліт. Тоді нас підтримають реаліти столиці, а може, й усієї планети. Вони, — він кивнув у бік вікна, за яким виднівся чіткий стрій солдатів, — думають, що ми будемо захищати станцію, тобто оборонятися. А ми їх атакуємо. Раптово, всіма силами на вузькій ділянці. Атакуватимемо з головного входу. Шикуємося в дві колони, в потилицю один одному. Першими підемо я та Васла.

Біля дверей не юрмитися. Не забувайте: наш успіх залежить від того, як швидко ми зможемо вийти з будинку.

— Ви це... як його... Волайте голосніше, коли того... побіжимо.

— Це ж навіщо? — запитав хтось здивовано.

— Для підняття цього... словом, духу. Бойового. Ну... I налякати...

— Приймається, — погодився Рикпет, — вигукуйте: «Волю реалітам!» Нехай усі чують, за що тут бій точиться.

Бійці схвально загули.

— Готові? Тоді вперед! І пам’ятайте: загальне повстання першого числа п’ятнадцятої каденції. Починаємо вранці, коли зійде Ба!

Солдати оточили всю вулицю й

1 ... 36 37 38 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Великого Сканера, Олександр Юрійович Есаулов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця Великого Сканера, Олександр Юрійович Есаулов"