Читати книгу - "Живи і дай померти, Ян Ланкастер Флемінг"

на мить затулила місяць, однак небо було чистим, лише зорі яскраво мерехтіли. Бонд знову заліз на шину і легким рухом перекинув верхню частину свого тіла крізь пролом. Схопившись за металеву раму в себе над головою, підтягнувся на руках і, склавшись навпіл, відштовхнувся ногами так, щоб перекинути їх у отвір: невдовзі вони уже висіли за кілька дюймів од стелажів із черепашками. Бонд опустився нижче, торкнувшись шкарпетками вогких мушель, і м’яко розсунув їх ногами, аж поки не намацав тверду дощату поверхню. Тоді вагою усього тіла став на стелаж. Той його витримав, і невдовзі Бонд був уже на підлозі, сторожко прислухаючись до будь-якого звуку, крім скиглення насосів.

Інших звуків не було. Він вийняв із-за пазухи підбиті металом черевики, і, залишивши їх на очищеній від черепашок дошці, пішов босоніж цементною підлогою, освітлюючи собі шлях крихітним ліхтариком.

Тепер був у секції декоративних рибок і, вивчаючи написи на акваріумах, час од часу помічав спалахи різнокольорового світла у глибоких резервуарах, а іноді — лише на коротку мить! — живими коштовностями повставали перед ним рибки, дивлячись на нього виряченими очима.

Яких тільки водних мешканців тут не було! Мечоносці, гуппі, пецилії, неони, цикліди, скалярії, лабіринтові риби сімейства макподових та всі види золотих рибок. Унизу, в лотках, здебільшого прикриті дротяними сітками, колихались і звивалися черви й інша жива наживка: білі хробаки, крихітні черв’ячки, дафнії, дрібні креветки та липкі жирні клеми76. У світлі ліхтарика з усіх тих наземних піддонів на Бонда вирячувалося море крихітних очиць.

У повітрі стояв важкий запах сірководню, який зазвичай панує в мангрових лісах, а температура повітря становила, на думку Бонда, чи не всі сімдесят градусів. Невдовзі Бонд страшенно спітнів та зі жалем згадав прохолоду нічного повітря. Він довгенько йшов центральним проходом, поки нарешті дістався секції отруйних риб — що й було головною метою його смертельно небезпечної мандрівки. Він читав про ці види у досьє нью-йоркської поліції і ще тоді вирішив ближче ознайомитися з побічною діяльністю специфічної «Уроборос інкоропорейтед».

У цьому секторі ємності були меншими. І в кожній — лише один зразок. Тут очі, що сонно дивилися на Бонда, були холодні, наче прикриті каптуром, й то там, то сям світло ліхтарика вихоплювало отруйний зуб чи вигнутий хребет у шипах.

На кожній з ємностей був крейдою намальований череп із кістками й прикріплені етикетки з написами: «Дуже небезпечно!» та «Не торкатися!».

Тут було не менше сотні резервуарів, різних за розмірами, — від величезних, у яких тримали електричних та лиховісних гітарних скатів, — до менших, де плавали смертоносні електричні вугри77 чи так звана «мулова риба», котра водиться в Тихому океані: моторошна скорпена з Вест-Індії, кожен із плавників якої має отруту не менш сильну, ніж отрута гримучої змії78. 

Бонд прищурився, коли помітив, що в ємностях із небезпечними видами риб більша частина контейнерів заповнена піском та мулом.

Він вибрав акваріум із шестидюймовою скорпеною, бо знав дещо про вдачу цих смертоносних видів і те, що вони не нападають на свою жертву, а отруйні лише при контакті.

Акваріум сягав йому пояса. Бонд витягнув міцний кишеньковий ніж, котрий придбав спеціально для цього, і наставив найдовше лезо. Нахилився над резервуаром і, закотивши рукави, старанно прицілився у центр горбкуватої голови — між навислими ямками-гротами, в яких спочивали випуклі очі. Щойно рука Бонда торкнулася поверхні води, як плавники-шипи загрозливо настовбурчились і крапчасто-смугасте забарвлення вмить набрало бруднувато-коричневого кольору. Грудні, схожі на крила, плавці злегка піднялися, готуючись до нападу.

Бонд набрав у груди побільше повітря, коригуючи свій удар із урахуванням заломлення променів світла у воді. Блискавично проштрикнув горбкувату голову і, настромивши рибину, що люто тріпнула хвостом, на лезо, підтягнув її на себе — до скляної стінки акваріума. Відступив убік і скинув рибину на підлогу, де вона продовжувала стрибати та ляскати хвостом, незважаючи на пробитий череп.

Нахилившись над резервуаром, Бонд занурив руку якомога глибше у пісок і намул.

Так воно й є — його здогадка щодо отруйних риб підтвердилася. Під товстим шаром мулу пальці намацали тісні ряди монет, складених, наче шашки в коробці. Вони лежали на пласкому піддоні: Бонд міг навіть намацати дерев’яні перегородки. Витягнув монетку, прополіскуючи водночас і її, і свою руку в чистій воді біля поверхні. Скерував на монету промінь ліхтарика. Велика і важка, вона нагадувала сучасних п’ять шилінгів — ще й була золота. На ній викарбувано герб Іспанії та профіль короля Філіпа ІІ.

Бонд іще раз поглянув на контейнер, подумки прикидаючи кількість монет у ньому. Там їх має бути не менше тисячі — й то лише в цьому контейнері! Жодному митникові й на думку не спаде оглядати його, тривожачи таких рибок. Від десяти до двадцяти тисяч у кожному — й усе це багатство охороняє один-єдиний плавучий Цербер з отруйними плавцями!

Саме цей вантаж, певно, і допровадила сюди яхта «Секатур» зі свого останнього рейсу тиждень тому. Сотня резервуарів! Не менш як сто п’ятдесят тисяч доларів золотом лише за одну ходку. Невдовзі сюди прибудуть вантажівки, і десь дорогою люди прогумованими щипцями повитягають рибу і вкинуть назад до океану або просто спалять. Воду виллють, намул та пісок повисипають, а золоті монети помиють і поскладають у мішки. Далі їх доправлять агентам, а вже від них гроші потраплять на ринок. І кожну монетку ретельно обліковує чітко налагоджена машина «Містера Біґа».

Ця схема була цілком у дусі «Біґа» та відповідала його філософії — дієва, технічно досконала і майже бездоганна.

Бонд у захопленні схилився над скорпеною, вістрям леза перекинувши її на бік. Знову закинув рибину в резервуар.

Нíчого ворогові знати, що загадка розгадана.

І вже коли збирався відійти від резервуара, враз у сховищі спалахнуло світло й гарикнув чийсь владний голос:

— Ані руш! Руки вгору!

Пірнаючи під резервуар, Бонд устиг бічним зором розгледіти силует «Роббера» й націлену на себе рушницю: приблизно за двадцять ярдів звідси, при вході у сховище. Падаючи, молився, щоб «Роббер» промазав, однак подумав і про те, чи є хоч якесь накриття на підлозі. Воно таки було — там лежала дрібна дротяна сітка. Щось шкрябнуло Бонда, коли він перелітав через сітку, розтягнувшись аж у сусідньому проході. Саме коли падав, і пролунав постріл, й акваріум зі скорпеною над головою Бонда розколовся. Вода полилася вниз.

Бонд помчав між акваріумів, рятуючись утечею. Коли вже завертав за ріг, знову почувся постріл, і в нього під вухом вибухнув, мов бомбочка, акваріум із рибкою-ангелом.

Тепер Бонд із «Роббером» опинилися на протилежних кінцях приміщення, і між ними було не менше п’ятдесяти ярдів. Можливості доплигнути до