Читати книгу - "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт"

підхід, але й водночас його не варто відкидати як лише європоцентричну ілюзію. Цю радикальну зміну напрямку світової історії не можна пояснити перемогою раціоналізму та науки на Заході, ані протестантською етикою, ані «Славною революцією» в Англії. Не було це й наслідком постійних внутрішніх суперечностей на континенті, які водночас сприяли його розвитку й, зокрема, призвели до відкриття «Нового світу». Водночас складно переоцінити, яке значення для історії мало те, що європейські інтелектуали визволилися від релігійних догм, а також значення культурної революції в ХІІІ—XVIII століттях, яка створила the modern mind. Ця традиція в період розквіту посприяла виникненню революційних ідей, що поставили під сумнів панівні істини і згодом розвинули науку про природу та суспільство. Так само і «Славна революція» була вкрай важлива, адже встановила унікальні відносини між керівниками та підданими. Однак насправді ці зміни радше вплинули на інтелектуальне життя й організацію суспільства, аніж на промислову революцію. Або, інакше кажучи, це були важливі причини, чому Англії вдалося скористатися необхідними передумовами — унікальною системою водойм і винятковими відносинами, що склалися між громадами та водоймами.

Теорії, які обґрунтовують першість Англії в індустріалізації експлуатацією «інших», також не відповідають дійсності. Імперіалізм і колоніалізм, які досягли апогею наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, були радше наслідком, а не причиною першого етапу промислової революції. Достоту, як паровий двигун уперше з’явився лише після першого етапу революції й посприяв посиленню та поширенню британської влади, так і британські колонії радше були наслідком промислової революції, а не вирішальною причиною. Наприкінці XVIII століття колоніалізм відігравав порівняно маргінальну роль для промислових змін, адже, наприклад, Англія 1776 року втратила найважливішу колонію після проголошення незалежності США — саме в період, коли країна змінювала майбутнє світу назавжди.

Трансатлантична работоргівля мала значення для визначених секторів економіки, а окремі індивіди розбагатіли, купуючи й продаючи рабів. Африканське товариство британських торговців, наприклад, стверджувало, що «ефекти цієї торгівлі безмежно позитивні для Великої Британії… [і]… мабуть, будь-яка торгівля, що її здійснюють британці, дає цій нації прибуток»[209]. Деякі люди вважають, що Англія не могла б індустріалізуватися без работоргівлі[210]. Але немає жодних підстав стверджувати, що работоргівля відіграла вирішальну роль у розвитку ранньої текстильної промисловості, побудові каналів та металургії[211]. Інше та протилежне припущення доводить, що Велика Британія індустріалізувалася б зі схожою швидкістю й без рабства. Таку інтерпретацію також складно обґрунтувати. Третє уявлення — між цими двома крайностями оцінювання впливу работоргівлі на передумови революції: хоч работоргівля не була потрібна для самого процесу індустріалізації, вона відіграла роль у британській економіці між 1750 і 1830 роками. Згодом історики дійшли згоди, що рабство мало «важливий, але не вирішальний вплив на економічний розвиток Англії»[212].

Дві головні моделі пояснення промислової революції розглядають її як «нормальну» стадію суспільного розвитку, яка чекає свого часу. Згідно з таким підходом, Промислова революція рано чи пізно відбудеться в багатьох суспільствах, щойно в них виникне достатньо капіталу, схильної до вдосконалення еліти або героїв-підприємців, якщо на заваді не стоятимуть хибні ідеї або імперіалісти[213]. Тому промислову революцію часто вважають за нібито очікувану, таку собі логічну сходинку на шляху розвитку, і в історичних колах часто-густо точилися дискусії щодо того, яка інтерпретація може найкраще пояснити, як у сільськогосподарських суспільствах з’явилося місце для капіталізму і як унаслідок природного історичного процесу виникло промислове суспільство. Трансформація, що змінила «все», стала головним аргументом у нормативній теорії історії — подією, що мала б слугувати всім мірилом та орієнтиром, адже, якби цього не сталося, кожному суспільству б «чогось бракувало». За такого розуміння «перебігу історії» промислова революція перестає бути радикальним і неочікуваним явищем, неочікуваність і унікальність якого варто пояснити.

Однак промислова революція в Англії таки була виняткова: це радше диво, а не необхідний чи очікуваний крок. У той час вона не могла статися деінде, і жодна країна не могла скопіювати британську модель. Якби не випадкове поєднання таких передумов на цьому острові в Атлантичному океані наприкінці XVIII століття, то ми не знали б, коли світ вийшов з аграрної епохи, якщо це взагалі б сталося. Річ у тім, що промисловість, яка працювала від води, і водний транспорт заклали зерно того, що незабаром перетвориться на новий промисловий світовий порядок[214].

Тож раннім інтерпретаціям промислової революції бракувало вирішального складника. Промислова революція стосується не лише раціональних інституцій, прогресивних еліт, капіталу для інвестування, технологічних інновацій, експлуатації та нерівних торговельних спроможностей. Збалансоване й усеохопне пояснення має брати до уваги спільні й відмінні риси того, як країни та регіони жили з водоймами навколо них і як вони могли користуватися природою й змінювати її для транспортних та енергетичних потреб.

Фокусуючись на універсальному зв’язку між історією та гео­графією, аналіз повертає нас у час і світ, вільний від європоцентризму. Такий аналіз засвідчує, що перший і вирішальний етап промислової революції ґрунтувався на вдосконаленій, але фактично традиційній технології, яка прийшла в Європу з Азії приблизно 2000 років тому. Китаю та Індії не вдалося, адже саме ті якості системи водойм, завдяки яким Індська цивілізація й перша китайська цивілізація змогли стати найпрогресивнішими цивілізаціями, стали перешкодою в період, коли Англія виводила світ з аграрної епохи. І навпаки, ті самі риси англійської топографії й залежного від опадів сільського господарства, що обмежували аграрний розвиток і економічне зростання в ранній історії Англії, тепер стали порівняльними перевагами, коли англійцям вдалося скористатися системою водойм, щоб створити національний і глобальний ринок та нові способи виробництва. Динаміка історії в різний час по-новому визначала соціальну роль природи, тож упродовж історії відносини між громадами та водоймами змінювалися.

Тому перший етап промислової революції не варто вважати за початок екологічного гріхопадіння, як стверджують у сучасній літературі й часто сприймають за належне в дебатах про зв’язок капіталізму та кліматичної кризи. Найважливішим джерелом енергії на першому й вирішальному етапі промислової революції була річкова вода — відновлювальний ресурс, що його можна використовувати знову й знову. Варто зауважити, що промислова революція почалася не в містах, а в селах, поруч зі струмками й річками. Популярний образ першого етапу Промислової революції як міського явища з великими коминами, дим із яких фарбував небо в сірий колір, не відповідає дійсності. У перші десятиліття радше йшлося про те, що сьогодні назвали б «зеленою революцією», що відбувалася в селах під блакитним небом — або під сірими хмарами над островом, де дощило увесь рік.

Одним із найважливіших і негайних наслідків промислової революції стали європейський і британський імперіалізм і колоніалізм. У впливових європейських колах у ХІХ столітті цю політику ідеологічно обґрунтовували, інтерпретуючи промислову революцію по-своєму. Стверджували, що британський і європейський колоніалізм світу був природний. На плечі білої людини звалився тягар — поширювати цивілізацію та промисловий успіх у решті світу.

ЧАСТИНА IV. Європейський колоніалізм

«Діло — доброчесне, заняття — бадьорливе, а результат часто вкрай корисний».

Вінстон Черчилль про колоніалізм, 1899 рік.

 

  Тягар білої людини — расизм і розвиток