Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Якщо вже взялися за нас... - промовив Каліхор, висловлюючи спільну думку. - Біди не оминути. Крихітка Алінель подавала такі надії, мала стати міцною зміною батькові в майбутньому.

- Якби її обрали новою Головою, - встряв лич.

- Власне, до цієї думки я й хотів привести вас, - голос друїда дзвенів металом. - Якщо вже нападають на хранителів, тим більше на сім'ю Голови, значить, часу втрачати не можна. Ніхто не має права йти проти Ради П'ятьох. Це незаперечний закон. Сподіваюся, це зрозуміло всім?

Тиша стала йому відповіддю.

- Лерою, нехай Картери розкажуть що знають, будь-яка деталь може допомогти, - наказав своєму радникові друїд. - Прослідкуй за їхнім оточенням. Арій знає, що я надішлю тебе, ми про все домовилися. Даю два, максимум три дні.

- Як скажете, містере Колтон. - Юнак шумно видихнув і з'єднав руки на грудях, через що ледь помітні до цього татуювання на його руках заялили яскравими завитками. За мить Лерой зник, а по столу, сяючи сірими очима-намистинками, ходив чорний ворон.

Друїд махнув рукою і ворон вилетів у вікно.

Старий Каліхор з неприхованою заздрістю похвалив Колтона.

- Добре ж ти з ним справляєшся, мені б зі своїм так само впоратися.

- Буде вам, дідусю Еттіс, - винуватим тоном, простягнув Халден. - Не треба на мене даремно намовляти.

- "Даремно"? Теж мені… - стомлено зітхнув Каліхор. - Горбатого хіба гріб вирівняє.

Халден поспіхом змінив тему.

- Цікаво, як ця пташка весь свій гігантський зріст ховає в такому крихітному тільці? 

Колтон відмахнувся, і суворий вираз його обличчя прийшов на зміну посмішці.

- Запитаєш у нього самого на дозвіллі.

- І хто наступний? - Запитав Лютом.

- Поспішаєш покинути нас і взятися за розслідування? Похвально, Мартіне, дуже похвально, - Олексій картинно поплескав у долоні.

- Радше перше, ніж друге, - гарні губи розтягнулися в невимушеній посмішці.

 - Тоді за тобою родина Хейзів. Вони нещодавно увійшли до кола хранителів, але це старий рід, вельми шановний. - Колтон простяг листок з адресою, яка миттю зникла в кишені піджака Мартіна, і змахнув рукою.

- Дякую, я був знайомий з місіс Хейз, сестрою старого МакАдамса. Тож не варто полегшувати мені завдання, я впораюся, Томе, - стримано посміхнувшись, Мартін відступив назад, торкнувся Олексієвого плеча і розчинився в темряві.

- Є в його жестах певна витонченість, але хіба нікого не нудить від його манірності?  - поцікавився Халден. - До того ж, чи ви знали, він накручує свої кудрі - я б не став йому довіряти.

- Ти наступний, Халдене. Підберемо і для тебе когось. Ти ж пам'ятаєш родину Ділейні?

- Ще б не пам'ятав, мене з ними ледве на вогнищі не спалили, таке не забувається, чесно кажучи, - посмішка на його обличчі змінилася невдоволенням.

- Але ж не спалили. Втім, це не головне. І ти, і вони  - маги, тож…

- Я маг! Вони  - перевертні, скільки разів повторювати! Це не одне і те ж саме!

- От би ти так само співав, коли вас збиралися спалити, - промимрив Олексій.

- …Тож тобі не важко розібратися в тому, чим вони займаються. Чи готують план кривавої помсти невідомому поки що ворогові чи щось гірше.

Друїд змахнув рукою і роздратоване обличчя Халдена зникло з зали разом з його тілом і вульгарним сюртуком.

- Панове, залишилося ще кілька сімей для спостереження, займемося самі, чи залишимо радникам? - запитав Колтон у Каліхора і Олексія, що залишилися за столом.

- Нема в мене часу стежити, - затягнув свою пісню Каліхор, поправляючи численні складки на довгій мантії. - У мене молодь до випускних іспитів готується та й...

- Підтримую. У нас є й інші справи, Томе, а молоде покоління нехай навчається, - видав лич, вивчаючи власний манікюр.

- Які ви, однак, старезні, панове, - невесело посміхнувся Колтон.  - Тоді чекатимемо новин. Все ж таки, смію сподіватися, ви допоможете з цією справою. Питання неабияке, вбили дочку Голови, хранителі просто не можуть залишитися осторонь.

Олексій на мить замислився і заговорив.

- Колтоне, а якщо це справді мисливці. Я хотів сказати... Ти пам'ятаєш Даніеля Дарко? Адже одного разу він вже намагався знищити членів Ради. Нехай спроба вийшла невдалою, але ніщо не заважає йому повторити свій божевільний задум. Сяйво lux mortis свідчить проти мисливців. А інших таких психів, на кшталт Дарко, я не зустрічав.

Каліхор розхвилювався не на жарт і засіпався на своєму місці так, що ледве не перевернув глечик з водою.