Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Мисливці? - пролунало припущення, що зависло в повітрі важким питанням.

Колтон кивнув.

- Гадаю що так. Але в таких кількостях магію не випивали з часів середньовіччя. І я маю знати, кому і навіщо вона знадобилася. До того ж, у цьому регіоні мисливців не бачили деякий час…

- І це все, що відомо? Небагато, - підсумував Олексій.

- Є ще дещо, - Колтон відповідав неохоче. - Втім, я не певен, що це має відношення до справи. 

Всі мовчки очікували продовження.

- Все жертви, крім однієї - старші або єдині діти. Виключення - Донна Хейз. Вона загинула разом зі своїм сином, Ітоном. Але вона не старша дитина.

- Так, навряд чи це якось стосується справи. Магічна сила не визначається старшістю у родині, - відізвався старий Каліхор. - Принаймні, серед чарівників.

- І хто ж має зайнятися з'ясуванням цього питання?  - роздратовано спитав Халден.

Усі присутні поглянули на Колтона, той міттю відізвався.

- Насамперед, Мартіне, перевір всі звіти стосовно цих випадків, якщо знайдеш хоч найменшу невідповідність - повідомиш мені. Помітиш будь-яку іншу закономірність  - повідомиш мені. Потрібна буде допомога - візьмеш із собою Лероя.

Лютом обмінявся з хлопцем у темних окулярах байдужими поглядами.

- Звісно, Томе.

- Як я вже сказав, зараз важливо отримати якнайбільше інформації про те, що сталося. І оскільки справа стосується хранителів, що більше ми дізнаємося, то краще. Кожен з нас повинен звернути свою увагу на ці випадки і якщо нам стануть відомі якісь…- друїд на мить замовк  - факти, якими ми могли б пояснити те, що коїться, ми зможемо вжити відповідних заходів. І припинити повторення таких смертей серед наших людей.

У залі на якийсь час запала тиша.

- Припустимо, це справді вбивства і ми з'ясуємо хто за цим стоїть і здобудемо докази... - білі більма очей високого хлопця дивилися в одну точку поки він говорив. Він змахнув перед своїм обличчям кволими на перший погляд руками з тонкими кривими пальцями: на мить погляд його прояснився і пронизливі попелясто-сірі зіниці дивилися на Колтона.  - Що ми робитимемо тоді?

- Те саме, що й завжди, Лерою. Притягнемо до відповідальності. Хто б це не був, він відповість за те, що відбувається.

Олексій глумливо посміхнувся, оголивши трохи загострені зуби.

- Успіхів вам у цій справі. Після минулого нападу на Раду ми так і залишилися... непомщеними, - зауважив лич іронічно.

- Минулого разу нікого з нас не вбили, - зауважив Халден. - А зараз у нас на руках купа свіжих трупів. Доказів - хоч греблю гати. Потрібно лише вистежити гаденя і прикінчити його.

- Потрібно бути нереальним дурнем, щоб провернути таке під нашим носом і сподіватися, що ми нічого не зробимо, не відреагуємо, - погодився Мартін.

- Цей йолоп вже чотирнадцять душ погубив, а ми всі ніяк не зберемося його зловити. Чому Арій досі не діє? - обурився Халден.

- Вбивця вибирав абсолютно різних жертв, ніяк не пов'язаних між собою на перший погляд. Маги, горгули, навіть денний перевертень. Коли стало зрозуміло, що ми маємо справу з одним і тим самим супротивником, жертв набралося вже пристойно, - відповів Колтон.

- Ми повинні зробити все, що від нас залежить. Це всім зрозуміло?  - сухо резюмував друїд. Присутні промовчали і Колтон продовжив.

- Спостерігатимемо, адже навіть невидимки залишають сліди, - зауважив він. - А значить, кривавий слід наших жертв кудись приведе.

- Наприклад, до мисливців? - З сарказмом у голосі нагадав лич.

- Факт крадіжки магічних сил говорить за себе,  - погодився друїд. - Тіла вбитих випромінювали lux mortis. Багато мізків не потрібно, щоб скласти два і два.

- Може, просто доручимо Олексію поговорити з тими, хто пішов? Він у них все швиденько з'ясує, у жертв-то, і розповість нам.

- Я не розмовляю з мертвими, я тобі не якийсь там некромант, - прошипів чорноокий крізь гострі зуби.

- Як мило, наш страшний бабай розписується у власній безпорадності, таке не часто почуєш, - хитро посміхнувся Халден, але відразу посерйознішав. - Ніхто не применшує твоїх можливостей, Олексію. Особисто я не ризикнув би повертатися з того світу, щоб поспілкуватися з тобою наодинці.

- Халдене, спитай на дозвіллі у своїх скелетів у шафі, чи не заходив до них у гості наш могутній лич, - з усмішкою встряв у розмову білоокий Лерой.

- Давайте ви потім розберетеся зі своїми мерцями, - обірвав їх Колтон.  - Зараз нам слід дізнатися якнайбільше про жертв. І, за можливостю, запобігти новим нападам. Насамперед треба поговорити з сім'ями загиблих.

- Опитувати сім'ї загиблих? І як ти собі це уявляєш, Томе? Мою появу на вулицях Корвалліса буде розцінено як початок апокаліпсису.

- Нічого понад те, що в наших силах, Олексію. Просто поговоримо і поспостерігаємо за тими з постраждалих хранителів, хто нам знайомий і навіть близький. Лерою, ти вирушиш до сім'ї Голови, до Картерів.

Лерой охоче кивнув. Вся шістка на мить заціпеніла, усвідомивши, як близько до них підібрався вбивця.