Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

- Ти думаєш, це був один і той самий Матіас? А якщо ні? Я звісно бачила перелік учасників цього угрупування, і там був лише один Матіас. Але чи не міг той, хто спілкувався з твоєю сестрою просто назвати не справжнє своє ім’я? Це було б не розумно... Тим паче він дав свій номер телефону. До речі, він є в тебе?

- Так. Тут видно його на роздруківці.

- Точно. Зараз я його перекину Патрисії, і я впевнена, що вона знайде інформацію по ньому. Я б хотіла, що б це був його справжній номер телефону. Можливо вдасться знайти більше про «Червоних буйволів».

- Було б чудово. Тоді б це все, я маю на увазі моє розслідування, мало б якесь значення.

- Насправді, ти зробив найбільш з усіх. Ми ще не знаємо, але думаю, що знайдена тобою інформація змінить це розслідування. Яким чином взагалі тобі вдалось знайти це все?

- Ти не забула, ким я працю?! Я й обрав цю професію, щоб мати доступ до внутрішньої інформації.

- Чому б просто не було стати оперативним чи слідчим? Коронер - це не дуже інформативна професія.

- В мене завжди був талан до науки. Тому готуватись до вступних іспитів з хімії та біології в мене не вимагало великих зусиль. А щодо інформативності? Тут я не погоджусь. Коронер, як сірий кардинал чи незримий спостерігач. Я завжди знаю всі деталі, перебіг розслідування, маю доступ до системи.

- Ти вирішив будь-яким чином мати можливість довести справу вбивства сестри до завершення, знайти винних. Але чому ще тоді слідство не знайшло вбивцю чи не зв’язало цю справу з діяльністю угрупування?

- Я не знаю. Я тоді був підлітком, якому ніхто й нічого не розказував про перебіг розслідування. Але... Те, що я чув, підслуховуючи розмову батьків... Слідчі визнали цю справу, як нещасний випадок. Отже, якщо це не вбивство, то й шукати нікого не треба.

- Нещасний випадок? Я не дуже розумію. А як, я перепрошую, померла твоя сестра?

- Це була аварія.

- Але ти вирішив, що це було вбивство.

- Так. Я знаю це. Олівія була нестримною та завжди шукала пригод, але все, що стосувалось автомобілю чи його стану - це завжди було технічно, чітко та справно. А причиною аварії стали несправні гальма. До того ж це була не її автівка. Її автомобіль так і не знайшли. Як і особисті речі. Але в той вечір вона забула телефон вдома. Я думаю, що Олівія зробила це навмисно. Вона довго сиділа з батьками за столом, навіть коли вечеря вже була завершена. Чого вона ніколи не робила. А потім ще й зайшла до мене в кімнату. Вона говорила багато. А ще питала, чим я хочу займатись в майбутньому, і що я обов’язково маю досягнути всього, про що тільки мрію. Вона сказала, що мрії - це важливо. Потім вона поїхала - і більше не повернулась. На наступний день був дзвінок батькам. І все з того часу стало чорно-білим в моєму житті.

- Олівія прощалась. Принаймні звучить так. Як думаєш, вона знала, що не повернеться?

- Напевно.

- Де зараз твої батьки?

- Так само живуть в Андалусії. В тому ж будинку. Але...

- Тема Олівії для них табу.

- Зрозуміло, що їм боляче згадувати про її смерть.

- Ні. Вони просто навіть не згадують про неї.

- Це як?

- Я не хочу це обговорювати. Вони зробили свій вибір. Спочатку я ненавидів їх за це. З часом я просто вирішив про це не думати.

- Ви спілкуєтесь?

- Так, але дуже нейтрально. З батьком ще більш-менш, а матір... Вона наче нікого не бачить і не чує. Олівія не була зразковою дитиною, але батьки її любили, не дивлячись ні на що. Але в якийсь момент їхнє терпіння закінчилось. Я думаю, це було тоді, коли Олівія почала активно спілкуватись з Матіасом.

- Почекай. Невже батьки знали про Матіаса та «Червоних буйволів»?

- Про угрупування - ні. Про Матіаса - так.

- І вони були проти?

- Мати мала певні упередження, батько просто не розумів. Якщо Олівія шукала завжди пригод, але все ж таки якось намагалась направити свою енергію кудись впорядковано, то Матіас... Він сам був хаосом, небезпекою. З виду він був спокійним, але очі були темні-темні з таким мерзенним блиском, наче він весь час тільки й шукає чиюсь слабкість, щоб з нею погратися.

- Ти його бачив?

- Раз. Але мені вистачило.

Елена не могла точно сказати, чи був це той самий Матіас, якого знала вона і про якого говорив Альдо, але погляд точно був описаний.