Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Відповідь йому не сподобалася.
– Кано, – прозвучало неголосно, проте двері відразу відчинилися, пропускаючи дізнавача.
– Слухаю, сіре?.. – Він схилив голову в легкому поклоні.
– Ви стверджуєте, що це, – псевдоРік вказав на мене, – агентка Ластонії?
– Ні, сіре. Вона біженка. Просить притулку і обіцяє поділитися своїми знаннями про Ластонію.
Біженка? Що ще за новини?! Я не збиралася затримуватись у Долінеї довше необхідного. Точніше, довше того моменту, коли зрозумію, як повернутися додому! Про що балакав Кано? Натякав, що якщо я цілком і повністю не продамся місцевій владі, то і допомоги не дочекаюся?!
– Цікаво. Перебіженка… Звичайна зрадниця, якій золото миліше за клятви. Наскільки важлива її інформація?
«З огляду на той факт, що я навіть не знаю, що таке Ластонія, розраховувати на ілюзію поваги не варто», – мені раптом захотілося, щоб імплант ожив і вирвав мене з дійсності.
– Леді Анна готова надати відомості про культуру та традиції своєї Батьківщини. З погляду соціальних наук її допомога безцінна, сіре, – дізнавач говорив безпристрасно, і лише жилка на скроні видавала його хвилювання.
– Тобто ця юска абсолютно марна.
«Мене тільки що назвали обірванкою», – як і у випадку з Ріком, на думку спав розпливчастий здогад про значення незнайомого слова.
– Академія Наук бажає вивчити її доповідь, сіре, – Кано не заперечував прямо, але й не погоджувався беззастережно.
– Обійдуться. Навіщо досліджувати феномен, який скоро зникне? Нехай витрачають час на щось корисне.
– Я передам їм, сіре.
– Як довго ви плануєте вивчати цю… Анню?
– Аню, – машинально поправила я.
Ніхто з них і не глянув у мій бік.
– Декілька днів. – Дізнавач дивився в підлогу.
– Ви вважаєте її небезпечною?
Кано зам’явся:
– Є деякі складнощі, сіре…
– Ніяких складнощів. Я не питаю, чи є у неї всередині бомба з годинниковим механізмом. Моє питання просте. Особисто ви вважаєте, що ця… Ання… Що вона свідомо нашкодила моїм братам?
Я поперхнулася повітрям. Братам? Принцу Ендеру, який не факт, що принц (Айрі у визначенні статусів я вже не довіряла), і шаєрону Вікарду? Тобто цей… Нехай буде Рік номер два. Тобто Рік-другий теж ріє Нордес? Чудово. Таке відчуття, ніби в резиденції куди не поткнешся, натрапиш на їхній зарозумілий рід.
– Ні, сіре, – з повагою відповів дізнавач. – Боюся, шаєрон Вікард трохи поспішив із судженнями.
– Добре. Нагадати, чому вашим висновкам я довіряю більше, ніж його капризам, Кано? Для вас головне – Долінея, а не ображене самолюбство. Я ціную це.
– Дякую, сіре.
– Ви заслужили свою посаду. Не забувайте про це, коли знову зіткнетеся з Вікардом.
– Не мені заперечувати шаєрону, сіре.
– А кому? – Рік номер два поправив краватку, і в його рухах на мить промайнула людяність. – Він ваш підлеглий, Кано.
– Попри всю мою пошану, сіре, насамперед він – шаєрон.
– Саме тому вам не треба дивитися на його самодіяльність крізь пальці.
Дізнавач переступив з ноги на ногу. Я подумала, що з його кульгавістю неймовірно важко стояти, не рухаючись, і була вражена витримкою цього чоловіка. Він дотримувався етикету, незважаючи на біль. З тим же завзяттям Кано гнув свою лінію щодо Вікарда. Можливо, його зусилля хоч трохи окупляться і в моєму випадку?
– Це наказ, сіре?
– Так. – Рік-другий без особливого успіху зобразив криву посмішку і перевів погляд на мене. – Ання… Чому у неї перев’язані руки і коліна?
– Силове поле, сіре. Вона не знала про нього і поранилася.
– Тікаючи з Ластонії?
– Ні, сіре. Це її особисте силове поле. Біологічного походження.
«Взагалі чудово. Продовжуйте, зробіть із мене чорнобильського монстра! Чи Андрєєв і його колеги так забили вам баки, що ви вважаєте всіх ластонців надлюдьми?» – я мимоволі потяглася до волосся і відразу ж змусила себе зупинитися.
Не час перевіряти, чи не підросла корона. Переживу зустріч зі злою копією Ріка – обсиплю невидимі зубці борошном або пудрою (спасибі Джелю за ідею) і перевірю масштаби неприємностей перед дзеркалом.
– Ви впевнені, Кано?
– Сканери не вловили техногенних випромінювань, сіре.
– Ви хочете сказати…
– Так, сіре.
– О.
Важко уявити багатозначніше «О». Воно натякало, що краще б мені виявитися Ньепою або чупакаброю – для них у Ріка номер два знайшлося б більше прихильності, ніж для тієї, про кого навіть не говорять вголос.
Немов для спростування моїх думок він підійшов до мене, радуючи тінню зацікавленості на пещеному обличчі, і простягнув руку з явним наміром особисто обмацати силове, бодай воно луснуло, поле.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб», після закриття браузера.