Читати книгу - "Довге прощення, Валентина Плиска"

Похорон пройшов сумно та урочисто. На прощання прийшли сотні його шанувальників, біля труни лежали гори квітів, десятки друзів згадували їх спільне навчання або роботу в своїх промовах і всі сходились в тому, що Рон був надзвичайною людиною. З театру його труну виносили під бурхливі оплески.

Колись, я закохалась в тебе непомітно для самої себе, - сказала Тес після відспівування, поклавши руку на труну коханого, - А тепер твоя смерть розриває мене навпіл. Чи зможу я колись зцілитись від цього болю?

Колін із Ендрю, вдягнені в однакові чорні костюми, й Джек у парадній військовій формі курсанта весь день не відходили від Тесси. До них підходили сотні людей, говорили слова підтримки й співчуття. Вона всім кивала й дякувала, як однієї миті все навколо потемніло й зникло. Отямилась вона на кушетці в кабінеті адміністратора залу від неприємного запаху нашатирного спирту й під занепокоєним поглядом МакКалістера і якогось чоловіка.

Це лікар, - пояснив шатен на її запитальний погляд, а вона лише кивнула головою, - Для початку ти з’їси ось це! – показав він на тарілку із двома сендвічами із сиром і чашкою чаю, - А потім я везу тебе додому! Діти? – запитала вона, підводячись й сідаючи. Їх відвезе Біл, - відповів чоловік, - Нік і Одрі ночують у Блеків, а батьки Ніка – у мене, щоб дати тобі відпочити. Добре, - знову кивнула головою Тес, відкусила шматочок від сендвіча і тільки зараз зрозуміла, що за дві доби з’їла лише один хот-дог, який її вчора ввечері змусив з’їсти все той самий Колін, - Дякую, - кивнула йому головою жінка. Завжди будь ласка! – тепло посміхнувся він і подав їй чашку з чаєм.