Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

На останній сходинці Нат зупинився, розмірковуючи, чи йти у праве крило (здебільшого зайняте) чи спробувати щастя у лівому, де таблички мали лише чотири кімнати.

Несподіваний скрип дверей налякав його до писку. Прибиральник охнув, відступив у тінь. Потім побачив, що це не привид і не очільник «випалювачів» – лише дівчина з архіву.

Вона переступила поріг і завмерла, ніби не знаючи, куди попрямувати. Повернулася вліво, довго дивилася на вікно в кінці коридору. Нат уже вирішив, що вона надумала провідати Уфіна і зажадати, щоб той відігнав від воріт свого сина (Лонс досі стирчав за огорожею і був у всіх на язиках), проте пані доглядачка розвернулась у зворотний бік і, щохвилини оглядаючись і до чогось прислухаючись, пішла до сходів.

Хлопець полегшено перевів подих. Не помітила! Не те щоб він побоювався, що архівна вискочка кинеться писати скарги, але й нариватися не хотілося.