Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна "

Катя:
 

Його міцні обійми збуджують ще більше, як він притягує до себе. Достатньо одного дотику, який він робить. Проводить по моїй стегнам ледь дотикається пальцем до шкіри. Піднімаючись рукою опиняється під моєю футболкою, а іншою проводить пальцем по шиї веде вверх. В мені зароджується бажання дози ще цього нестерпного почуття. Коли тіло тремтить від дотиків задоволення. 

Я сама притягуюсь ближче… перша цілую в його вуста. Так палко та пристрасно він підтримує моє бажання. Відчуваю він хоче теж саме що і я. Піднімає мене за сідниці, лише встигає переплести ноги, щоб не впасти та продовжую цілувати. Цілувати, забувати все на світі. Він тримаючи мене одною рукою за сідницю, а іншою підтримуючи мені спину відносить до спальні. Його міцні руки зжимають моє тіло до неможливих відчуттів. Допомагаю йому впоратися з одягом та він знову нависає зверху на мені. Цілує ніжно ніжно в шию, злегка прикушує. Від цього я ще більше розливаюсь бажанням. А з його нестримним поцілунком. Та як він невгамовно увійшов. Намагаюся впоратися з диханням, але не дає цьому зробити. Мій невпинний стогін він прикриває за поцілунком, який ще більше збуджує нас.

Таке приємне відчуття не можливо передати, після неабиякої ейфорії ми лежимо на ліжко злегка прикриваючись ковдрою. Я пригорнулася до його тіла та закинула ногу на нього, а він рукою тримається за неї, а іншою обіймає заді та притягуючи ще більше мене до себе. Його серце так бурхливо стукає, а наші дихання ще не відновилися після несподіваного та нестримного запалу кохання. Почуття ці дивовижні, вони окриляють та віддають бажання тіла відчути неймовірне тепло.

З нашого таємного світу, де панували тільки ми вдвох, витягує на зовнішній світ реалій звичайний телефонний дзвінок.

-Ооо, ні. Тільки не зараз,- ближче притулитися хоче до мене.

-Може щось важливе, потрібно відповісти на дзвінок,- намагаюся відсторонитися від нього, щоб він зміг піднятися з ліжка.

-Але ти нікуди не втечеш?,- цілує ніжно в щічку та заглядає мені в очі, з дуже приємною посмішкою.

-Нуу… Це вже як вийде. Постараюсь не втікати, максимум в душ. Можна?,- намагаюся встати з ліжка та прямую виходити з кімнати.

-Зачекай, втікачко,- від його слів я дійсно зупинилася та повернулася до нього, він теж вже встав з ліжка та підійшов близько до мене. Поцілунок в губи та невтримна посмішка від нього,- Ось тепер можеш йти.
 

Я дар мови напевно втратила. А і не тільки це. Та ще й голову від цих всіх поцілунків, та від цього чоловіка. Що я тільки но зробила? Чому я не стримала себе та своє це бажання? Дивлячись на нього, як він з кимось говорить по телефону біля вікна, в мене виникають багато думок. Щоб заспокоїтись, дійсно приймаю душ та після нього огортаю себе в рушник. Коли виходжу з ванної кімнати, Павло вже був одягнутий та чекав на мене.

-Ти завжди прекрасна, навіть в цьому рушнику,- споглядає на мене, ніби уважно вивчаючи.

-Хм, а ти прям майстер компліментів.

-Хочу тебе познайомити зі своєю родиною. Мені якраз дзвонили, нагадали, щоб я не забув приїхати на святковий обід.

-З родиною? Святковий обід? А не зарано це все?

-Ого, скільки запитань. Ти мені нагадала сестру. Вона теж задає так багато питань. Краще скоріше одягайся, красуня. На нас чекають.

-А можна ти краще відвезеш мене додому?,- хмикаю я, бо дійсно ще не готова до знайомства.

-Ти, що їх боїшся? Я ж буду поряд.

-А як ти мене їм приставиш? В якості кого я там буду?,- питання мучить мене давно, що в нас за відносини? Хто ми один одному.

-Цікаве питання,- не зупиняється та крокує прямо в мою сторону, продовжує говорити та поправляє сорочку на своєму тілі намагаючись застібнути в сорочці рукав,- Допоможеш з манжетом?

-Звісно, давай руку. Але ти так і не відповів на моє запитання.

-Будеш моєю дівчиною,- так і не відводить від мене погляду чекаючи моєї відповіді.

-А в мене є час, щоб подумати?

-Катю, це не було питанням,- його усмішка мене здивувала, чи це більше його ствердження здивувало?

-А якщо не хочу, бути твоєю дівчиною?

-Чудово, я і не думав, що ти так швидко погодишся перейти в статус дружини.

-Що? Чекай-чекай,- намагаюся віддійти, бо він та його аромат парфумів зваблюють мене, а його слова зненацька залишили мене без власної думки.

-Катю, мені надоїло чекати, коли ти так часто втікаєш від мене. Твій поцілунок щось дійсно змінив в мені.

-Ми тиждень як знайомі, і ти вважаєш, що той поцілунок все зміг змінити? Це, що тобі поцілунок долі?,- не витримую я та намагаюся прийти до тями.

-Вважай, що так. То, що ти згідна бути моєю?

-Я невпевнена, але так згідна,- від почутої моєї згоди він підхоплює мене на руки та повільно крутить,- Аа, поклади мене на місце. Ну будь ласочка.

-Повір, ти про це не пожалієш,- так і залишаюся в його обіймах де він ніжно шепоче,- А тепер точно йди одягайся, бо не витримаю та рушник полетить геть і ми запізнимося.

-Добре-добре, я зрозуміла,- відпускає мене зі своїх рук, але радість не може приховати жоден з нас.

З пакетів дістаю потрібний одяг, одягнула чорні штани кльош та світлий гольф, зверху накидаю піджак в дрібну клітинку. Вони гарно приховують мої рани на всіх частинах тіла. Розчісую волосся та роблю легенький макіяж з того що було в мене в сумці. Що не скажеш, а зараз я дуже стильно виглядаю та доповнюю ідеальний образ Павла. Мені дуже подобається бачити його в цих костюмах, особливо в сорочках він такий мужній та стриманий. Менше ніж за півгодини я була готова до поїздки, хвилювання моєму не має меж. Мені ще не приходилося знайомитися з сім’єю хлопцю, а тут ще святковий обід де напевно будуть всі.

-Ти ще довго сонце? Чи ти втекла?,- чую голос Павла з іншої кімнати,який зазирає в спальню,- Вауу, що за краса?

-Подобається?

-Ще як, ти красуня, а в цьому образі взагалі шикарна,- цілує мене в скроню,- Пішли на нас вже мама чекає.

-Мама? Ти вже сказав, що прийдеш зі мною?