Читати книгу - "Я теж її кохаю, Юлія Бонд"

Тагір

Юля випадає з мого поля зору практично відразу, як тільки ми опиняємось на бенкеті, присвяченому дню народження головному акціонеру "Білдінг Строй". Нічого незвичайного насправді й коли таке трапляється на інших заходах, я знаходжу дружину біля бару. Але не зараз!

Та чорт би побрав цю жінку, бо вона змусила мене вдертися в жіночий туалет і оглянути кожну вільну кабінку.

Телефон дружини мовчить. І мої пальці, що стискають від агресії мобільний, вже давно побіліли, але я не перестаю дзвонити.

– Тагіре Даяновичу, добрий вечір, – усміхається незнайомка. – Мабуть, ви мене не пам'ятаєте, але ми вже зустрічалися. Я помічниця Астахова Єгора Антоновича. Катя.

Натягнуто посміхнувшись, хитаю помічниці людини, від імені якої у мене на зубах з'являється оскомина.

– Вітаю, Катерино.

Поняття не маю, що хоче від мене ця дівчина і, загалом, мені начхати на її світську бесіду, чи навіщо вона підійшла?

– А ви дружину шукаєте? – Підійшовши ближче, Катерина знижує тон майже до шепоту: – Я бачила, як вона зайшла в ліфт. Напевно, вирішила усамітнитися у зимовому саду, що на останньому поверсі.

Підморгнувши, помічниця Астахова розвертається і йде геть.

Не знаю, в чому полягає інтерес цієї дівчини й чому вона стежить за моєю дружиною, але розбиратися з цим я буду після того, як знайду Юлю.

Роздратований, швидким кроком прямую до ліфта. Поки підіймаюсь, накручую себе по повній, уявляючи, якого зараз прочухана влаштую дружині.