Читати книгу - "Мій особистий демон, Валерія Дражинська"

Після гарячкового обмірковування ситуації вирішила врешті-решт залишитися тут. Не варто було Дрого ускладнювати мої пошуки блукаючи невідомим мені світом. Та й у натовпі безликої обслуги легше загубитися. Благо мозок ще міркував. 

Вийшовши з кімнати, я застигла в нерішучості. І що далі? Маятися довго не довелося. З-за повороту з'явилися кілька дівчат із порожніми розносами. У вбраннях ідентичних моєму. На мене вони уваги особливо не звернули. Мазнули лише байдужими поглядами. Я на повному морозі приєдналася до них.

Незабаром ми увійшли в кухню величезних розмірів. У ній перебувало, на в знижку, чоловік двадцять тридцять. Що дивно, вони виконували свою роботу мовчки. Без звичних вказівок від головного чи окриків, жартів. Немов мурахи працювали злагоджено, дружно і безмовно.

Я, як і інші дівчата, взяла зі столу готову тацю з якоюсь незрозумілою нісенітницею і пішла за ними.

Поки що мені щастило! Чи надовго?