Читати книгу - "Незамінна для нього, Меланія Арт"

Поки чекав Еллі, у мене сталася неприємна розмова Петрівною. Вона все допитувалася, що у мене з Еллі, але я знав, якщо скажу правду – завтра весь колектив вже буде думати, що ми одружуємося. Зіна Петрівна хороша людина, дійсно душа компанії, але дуже вже любить сенсації в офісі робити. Таку можливість вона б не пропустила. І ні, це не зі зла, просто їй хочеться більше уваги до себе з того часу, як нас покинув її чоловік, Царство йому небесне.

Я вже казав, що мене не хвилюють плітки, але Еллі до них ставиться дуже серйозно. Я хочу, щоб їй було комфортно в офісі і зі мною, тому поки не будемо вплутувати у наші стосунки сторонніх. Та й ця таємність, можливо, допоможе нам ще більш гостро все відчувати. Таємні поцілунки, таємні обійми і дотики… Я вже в очікуванні всього цього!

Нарешті Еллі повернулася. Вона ще не підозрює, що сьогодні я її більше не відпущу від себе. 

– Ходімо? – звернувся, коли вона підійшла.

Вона тільки кивнула у відповідь. Очевидно, їй ще було ніяково від такої уваги Зіни Петрівни. Нічого, зараз поїдемо вечеряти, там вона зможе розслабитися.

Коли вийшли на вулицю, я одразу хотів взяти її за руку і повести до своєї машини, але вона чомусь в останній момент не дозволила цьому статися.

– Марку, мені потрібно додому, – приголомшила вона мене.

– Еллі, в мене на тебе ще плани, – сказав з посмішкою, – я не відпущу тебе так швидко.

– Ні, не сьогодні. В мене є свої справи, – промовила навіть без тіні тепла в очах.

А от зараз не зрозумів взагалі. Чому такий холод? Я був впевнений, що вона не менше за мене хотіла той поцілунок. Що ж зараз? Пошкодувала, чи щось інше? Дивна дивина просто…

– Еллі, поїхали вечеряти, нумо, – не втрачав надії.

– Марку… 

Вона хотіла щось відповісти, але ж тут задзвонив її телефон, тому вона зосередила всю увагу на ньому. 

– Привіт, Ташо, я скоро буду вдома, – розпочала вона розмову. – Що? Боже, тихіше. Я в офісі ще… Що сталося? 

Еллі раптом зблідла і стала неймовірно стривоженою. 

– Я вже їду, скоро буду. Не хвилюйся, все буде добре!  

Вона вже просто майже кричала в трубку, а в її очах з’явилися сльози. Я зрозумів, що сталося щось погане.

– Еллі, що трапилося? – спитав, коли вона нарешті завершила розмову.

– Там… – не могла заспокоїтись. – Вдома…Пожежа… Я нічого не зрозуміла… – вона вже просто була майже в істериці.

– Так, поїхали, – сказав і одразу повів її до авто, вона не сперечалася навіть.

Доїхали швидко, а коли прибули на місце, я зрозумів, що справи геть кепські. Всюди було багато людей, стояли поліціянти та машина пожежників. Ми зупинились трішки поодаль. Еллі одразу вибігла у напрямку палаючого будинку, ну і я за нею, звісно.

Вона шукала когось у натовпі, а коли знайшла сусідку, як я зрозумів, підбігла до неї і стиснула в обіймах.

– Ташо, ти в порядку? Що сталося, це у нас? – спитала вона в незнайомої мені білявки.

– Еллі, хвала Богу, ти була не вдома, – промовила майже одночасно дівчина. – Ні, це у квартирі на п'ятому поверсі. Мене не було вдома, я тільки приїхала і побачила все це. Я так хвилювалася, що ти могла бути всередині… Ти ж казала, що будеш о шостій вдома. Еллі, я так рада, що з тобою все добре.

– Я затрималася, – відповіла Еллі, вже знову не стримуючи сльози. – Як так сталося? Ти щось чула?

– Вибухнув газовий котел, через неправильну експлуатацію, уявляєш? – почала пояснювати ця Таша. – Сусідів не було вдома, тому ніхто не постраждав. Але які масштаби пошкоджень, навіть уявляти не хочу. Скоро пожежники закінчать і почнуть перевірку всіх квартир.

– Це жахливо, як таке могло трапитися? Не вірю власним очам...

Я не міг просто дивитися на такий спустошений стан Еллі, тому підійшов і просто обійняв її. Вона дозволила і тихо заплакала на плечі, прямо як тоді на озері. Моя дівчинка, скільки ж вона пережила за останній час… Жах.

Не дивлячись на всю цю ситуацію, я зловив на собі зацікавлений погляд подруги Еллі. 

– Ви Марк? – спитала вона прямо.

– Так, а ви, я так розумію Таша?

– Цілком вірно. Найкраща подруга Еллі.

– Приємно познайомитися, – я посміхнувся і продовжив. – Шкода, що це сталося за таких неприємних обставин.

Дівчина одразу стала знову похмурою. Очевидно, на хвилину вона абстрагувалася від усього, цікавість взяла верх над тривогою.

Тут до нас підійшов ще якийсь хлопець спортивної статури, в якого обидві руки були забиті татуюваннями.

– Еллі, Ташо, з вами усе нормально? Ви не постраждали? – звернувся стурбовано він.

Тут вже й Еллі підняла своє обличчя, одночасно вивільняючися з моїх обіймів.

– Ігорю, добре, що ти тут. З нами все гаразд, але от квартира… Ми не знаємо, наскільки все погано, – відповіла вона і тепер вже обійняла його.

– Це так страшно, друже, ми в шоці всі тут, – це вже Таша сказала і приєдналася до обіймів.