Читати книгу - "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"

Ясемін фальшиво усміхалася та дивилася на всіх присутніх. Андрій же просто кидав на мене сердиті погляди, а я відчула, що почала тремтіти. Всередині з'явилося погане передчуття та хвилювання, від якого не могла заспокоїтися.

— Все буде добре, — прошепотів мені на вухо Дженк та міцно стиснув мою руку.

— Ну що ж, напевно, весь зал хоче дізнатися вашу історію кохання, — заговорив ведучий.

— Ми вже неодноразово про це розповідали, — почав Дженк та легенько усміхнувся, — тому не дуже хочеться повторюватися. Лише скажу, що я надзвичайно щасливий, що доля звела мене з такою прекрасною дівчиною. Лана неймовірна, а ще саме вона змусила мене повірити знову в кохання та показати, як це, коли почуття справжні.

Слова хлопця трохи заспокоїли мене, але так сильно хотілося, щоб це було правдою. Можливо, він дійсно так думає, і ми справді кохаємо одне одного?

— Цікаво, — ведучий раптом сів біля Андрія, — а що скаже про Роксолану її колишній хлопець? У стосунках з вами вона теж була такою чудовою?

— Хотілося б, щоб так було, але насправді моя наречена зраджувала мені з іншими чоловіками, — відповів той придурок. — Вона постійно спілкувалася з ними в соціальних мережах, а я навіть не здогадувався про це. Лана використовувала мене та мої гроші, тому я впевнений, що те ж саме зараз відбувається з Дженком. Мені шкода його, і я хочу, аби він не витрачав свого часу та коштів на цю аферистку.

— Що ти верзеш? — сердито сказала я, але тут же відчула, як Дженк міцніше стиснув мою руку. Від його дотиків стало спокійніше. — Не розумію, навіщо Андрій говорить ці всі дурниці, але я хочу дещо прояснити ситуацію. Ми були разом довгих чотири роки. Мені здавалося, що ці почуття справжні. Я мріяла про наше майбутнє, нашу сім'ю, але він зрадив мене. Напевно, я набридла йому, бо Андрій подався шукати втіхи в інших жінках. Спочатку не вірила, намагалася довести собі ж, що це не так, поки одного разу не спіймала його з іншою в моїй квартирі. Так, в тій спальні, де ми разом проводили ночі. Перше, що я відчула — це злість на нього, а тоді — огиду до себе. Це було таке дивне відчуття, ніби тебе просто розтоптали під ногами, не шкодуючи. Я ненавиділа його та перестала вірити в кохання. Вчинок Андрій переконав мене, що це почуття мінливе. Та згодом я зустріла Дженка, — я легенько усміхнулася та подивилася на хлопця. — І хоч спершу нам здавалося, що ми зовсім різні, але з часом це змінилося. З кожним днем я все більше закохувалася в нього. Як Дженк казав, що я допомогла йому повірити знову в кохання, так же і він допоміг мені.

— Якось дивно виходить, — ведучий піднявся з диванчика та глянув на зал, — значить, хтось обманює. Або Лана, або ж її колишній.

— Знаєте, мені здавалося, що нас запросили сюди з добрими намірами, а не для того, щоб ритися в чужій брудній білизні, — спокійно сказав Дженк. — Хіба це важливо, що було в минулому, якщо зараз ми щасливі? Не знаю, що приготувала для нас доля в майбутньому, але кожен момент з Ланою я буду згадувати з теплом та усмішкою.

— Цікаво, а про Ясемін ви теж так згадуєте, Дженку? — спитав Андрій.

— Ми з нею багато чого пережили. Звісно, були хороші моменти та не дуже, але я вдячний їй за те, що дала мені багато чого зрозуміти. Люди даються нам для досвіду, а Ясемін допомогла мені збагнути, що не варто одразу ж довіряти.

— Ви хочете сказати, що довіряєте своїй новій обраниці? — спитав ведучий, підійшовши ближче до нас.

— Це сталося не з першої зустрічі, бо для таких речей спочатку потрібно людину пізнати, але зараз я вірю та довіряю Лані. Сподіваюся, що вона мені теж, — хлопець усміхнувся та подивився на мене.

— Тут пані Ясемін хоче щось сказати, — ведучий передав їй мікрофон.

— Доброго усім вечора, — почала вона. — Насправді я дуже люблю та поважаю Дженка, але мене обурює, що він не робить це у відповідь. Поки ми всією країною спостерігали за цими стосункам, я просто не могла повірити, що це відбувається насправді. Чоловік, який так сильно кохав мене, обрав цю… дівку.

— Нещодавно ми провели своєю дослідження, — заговорив ведучий, а на екрані з'явилися дитячі фотографії якоїсь дівчинки. — Ясемін Оздемір — донька відомого режисера Акина Оздеміра та турецької моделі Асу Шахін. Вона з дитинства знімалася в рекламах та серіалах, тому вже у п'ятнадцять років стала однією з найбільш потрібних актрис у Туреччині. Гучну славу здобула після зйомок у фільмі "Кохання без перешкод", де й познайомилася з Дженком Асланом. Їхні стосунки тягнулися довгих три роки, а прихильників у цієї пари збільшувалося з кожним днем, — на екрані було багато їхніх спільних фотографій. — Згодом з'явилася інформація про їхнє розставання, а вже на чергову премію Ясемін прийшла разом з відомим бізнесменом Юсуфом Доганом. Пара була разом два роки, але минулого місяця розлучилися.

— Насправді це була моя найбільша помилка, — заговорила Ясемін. — Я вирішила послухати своїх батьків, бо вони переконували, що Дженк не підходить мені. На жаль, цей тиск змусив мене повірити цьому. Довгий час я картала себе та навіть намагалася закохатися в Юсуфа, але не змогла. Він… Він не зміг стати мені ближчим за Дженка, бо я завжди кохатиму тільки його.

— Ну а тепер ми підготували ще дещо, — заговорив ведучий, а того разу на екрані я побачила свої фото. — Роксолана Вітовська — дівчина, що виросла у звичайній сім'ї. Зараз вона працює перекладачем в одній з компаній. Ще відомо, що у неї довгий час були стосунки з Андрієм, в яких дівчина використовувала його заради грошей. У Роксолани є старша сестра Анна, а батьки дівчат померли в автокатастрофі. Ну що ж, тут навіть не можна порівнювати ці дві біографії. Та тільки всім дуже цікаво, чому в Дженка після такої дівчини, як Ясемін, зав'язалися стосунки з такою звичайною українкою. З кожним днем шанувальники все менше вірять у те, що ваше кохання справжнє. Можливо, це все піар та відсилка на величну Гюррем. Все-таки, багато хто порівнює Лану з цією відомою султанною. Та все ж, ми провели опитування і більшість схиляється до думки Ясемін. Тобто дуже багато шанувальників переконані в тому, що Лана все ж використовує Дженка у своїх цілях.

— Я не розумію, навіщо порівнювати двох різних людей, — заговорила я, а мій голос почав тремтіти, — різні культури та світогляди. Ви так легко говорите про смерть моїх батьків, а мені ще досі боляче, коли згадують про них. Хочете показати всім, яка я бідна та нещасна? Намагаєтеся відкрити Дженку очі та переконати його, що я така корислива? Тоді я скажу вам, що ви й половини правди не знаєте!

Мені більше не хотілося цього слухати, тому я просто відпустила руку хлопця та пішла геть зі студії. Знаю, що він залишиться до останнього там, бо це його робота, а я… Я не можу більше цього терпіти. Зірвавши з себе всі мікрофони та якісь дротики, просто пішла геть. Знову мені спробували показати моє місце. Усі наче не бачать, що це мене зачіпає. Хоча, напевно, вони й хотіли такої моєї реакції. Я знала, що з цього інтерв'ю не вийде нічого доброго, але хіба у мене був вихід?
Я довго йшла до набережної, обійнявши себе руками від вітру, а тоді просто сіла на одну з лавочок. Сльози знову потекли по щоках. Я навіть не встигала їх витирати. Вкотре мене осоромили, а того разу ще й в прямому ефірі. Я важко видихнула та глянула на небо. Як же мені хотілося додому, щоб нарешті забути про це все, як страшний сон. Та є дещо, що тримає мене тут. Дженк... Схоже, я справді закохалася в нього, але чи були його слова щирими? Хіба я можу вірити йому? Не знаю…
Я витягнула телефон та вирішила подзвонити до своєї найближчої людини.

— Алло, — після декількох гудків почула голос сестри.

— Привіт, — тихо сказала я.

— Нарешті ти згадала про свою сестру. Як там справи у Стамбулі? Довго ще тобі треба прикидатися?

— У мене все добре.

— Так, Роксік, що з голосом?

— Н-нічого, — ледве вимовила я.

— Ти плачеш? — спокійно спитала Аня.

— Вони знову почали говорити, що я негідна йому.

— Хто вони?

— На тому клятому шоу, — я швидко витерла свої сльози. — Почали порівнювати мене з Ясемін. Вона ж така вся класна, дівчина, що народилася у багатій сім'ї та має значні здобутки в акторському мистецтві, а я… А що я? Звичайна українка, перекладачка-сирота, що захотіла отримати славу на своєму імені, повторити шлях величної султани Гюррем.

— Не слухай їх, будь ласка, і не зважай на це. Вони тільки те й роблять, що хочуть зачепити чиїсь почуття. Їм байдуже, а ти не переймайся цим. Скоро твій договір закінчиться, і ти повернешся додому.

— Я не хочу.

— Не хочеш чого? — перепитала сестра.

— Не хочу, щоб договір закінчувався, бо… Аню, здається, я закохалася в Дженка.

— Навіть не знаю, що сказати.

— Я сама не думала, що так станеться, але це правда, — я глибоко вдихнула. — Так, я кохаю його по-справжньому, сильніше ніж будь-кого раніше.

— А він? — після декількох хвилин мовчання спитала Аня.

— Не знаю, — я знизала плечима. — В нас зараз хороші близькі стосунки, і він теж говорив, що я подобаюся йому.

— Лано, послухай мене, — серйозним тоном сказала сестра. — Ти заслуговуєш на те, щоб бути щасливою. Якщо саме Дженк робить тебе такою, то значить, ви повинні бути разом. Не хочу, щоб ти потім страждала, тому, будь ласка, переконайся, що твої почуття взаємні.

— Д-добре, — сказала я.

Ми ще деякий час з сестрою говорили, а вона постійно повторювала, що мені нема чого соромитися. Напевно, вона має рацію, але ж ці слова так сильно зачіпають. На вулиці вже стемніло, а я продовжувала сидіти на лавочці. Телефон розрядився і вимкнувся. У мене не було грошей, щоб викликати собі таксі, а йти пішки ввечері трохи лячно.

— Нарешті я тебе знайшов, — раптом почула збоку голос Дженка. — Ти кудись втекла та ще й телефон вимкнула. Я хвилювався за тебе, Лано.

— Мені потрібно було побути наодинці, — сказала я та глянула на нього. — Знаєш, тепер я переконана, що цей світ не для мене. Як би я не старалася, він не хоче приймати просту дівчину. Усі говорять про мене різні погані речі, але я не звикла до такого.

— Лано, — тихо заговорив Дженк та присів напроти, взявши мене за обидві руки. — Не зважай на те, що говорять інші, будь ласка. Люди люблять поливати інших брудом, але хіба це важливо, якщо у нас з тобою є справжні почуття одне до одного?

— Почуття? — перепитала я та сумно усміхнулася. — Вони зникнуть, як тільки закінчиться договір. Ти колись думав, що буде потім далі з нами? Я повернуся в Україну, а ти житимеш тут у своє задоволення. Хіба у нас може бути спільне майбутнє?

— Може, Лано!

— Я ж не залишусь тут, — сказала я та глянула на нічні вогні Стамбула. — Це місто чуже для мене.

— Хіба відстань є проблемою, коли люди закохані одне в одного?

— Але ми не… — я уважно подивилася на нього. — Ти ж не кохаєш мене.

— Кохаю, Лано. Дуже сильно кохаю.