Читати книгу - "Вінні-Пух та його друзі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Авжеж, я посковзнувся. Коли ти стоїш на слизькому березі Річки і хтось зненацька тебе пхне у спину, ти неодмінно посковзнешся. Хіба може бути інакше?
– Але хто ж це зробив? – спитав Крихітка Ру.
Іа-Іа не відповів.
– Мабуть, то Тигра,– знервовано сказав Паць.
– А як, по-твоєму, Іа,– спитав Вінні-Пух,– то був жарт, чи хтось ненавмисне?..
– А я не встиг подумати, Пуше. Навіть на дні Річки я не встиг себе запитати: "Що це – дружній жарт чи якась випадковість?" Лиш коли я виплив на поверхню, то впевнено сказав: "Мокра справа". Якщо ви тямите, до чого я веду.
– А де був Тигра? – спитав Кролик.
Але перш ніж Іа встиг відповісти, за спиною в них затріщав очерет, і звідтіля вийшов Тигра.
– Привіт товариству! – весело сказав Тигра.
– Привіт, Тигро,– сказав Крихітка Ру.
Кролик раптом страшенно набундючився.
– Тигро,– врочисто мовив він,– скажи по-чесному, що оце щойно сталося?
– Коли щойно? – спитав Тигра, трохи зніяковівши.
– Коли ти пхнув Іа й він упав у Річку.
– Я не пхнув.
– Ні, ти пхнув,– понуро буркнув Іа.
– Ні, не пхнув. Я чхнув. Не "п", а "ч" – ап-чхнув. Мені просто закрутило в носі, а я випадково стояв позаду Іа-Іа й сказав: "Гррррра-а-а-апчччч-хи!!!"
– Що з тобою? – спитав Кролик, допомагаючи Пацеві підвестися з землі й обтрушуючи його.– Не треба лякатися, Пацю.
– Це я з несподіванки,– тремтячим голосом промовив Паць.
– Бачите, а каже не пхнув! – озвався Іа-Іа.– А це що? Отак зненацька лякати! Дуже неприємна звичка. Мені байдуже – хай собі Тигра живе в Лісі,– вів далі Іа-Іа,– бо це великий Ліс і в ньому є вдосталь місця і для плигання, і для чхання. Але я не розумію, чому він повинен приходити в мій крихітний закуток Лісу, щоб мене пхнути? Головне, що в моєму закутку немає нічого вартого уваги. Звісно, для тих, кому смакує холод, сирість та колючки, він має свої принади, але в усьому іншому – це зовсім непримітний куточок, і якщо кому забагнеться пха...
– Я не п-хав, я ч-хав,– уперто сказав Тигра.
– А хто тебе зна,– сказав Іа-Іа,– на дні Річки в цьому важко розібратися.
– Отож-бо й воно,– сказав Кролик.– Це все, що я можу сказати з цього приводу... Ага, ось іде сам Крістофер Робін, нехай скаже він.
Крістофер Робін наближався до Мосту в такому сонячному й безхмарному настрої, ніби, наприклад, двічі по дев'ятнадцять – це просто дрібниці, і думав про те, що коли він стане в такий день на нижню поперечку і перехилиться над Річкою, яка повільно тече кудись у далечінь, то він одразу дізнається про всевсе на світі, і тоді він все це розповість Пухові, який поки що знає не все на світі.
Та коли Крістофер Робін підійшов до Мосту й побачив усіх своїх друзів, він зрозумів, що сьогодні день не такий, а геть зовсім інший, – день, коли щось треба зробити.
– Отже, справа така, Крістофере Робіне, – почав Кролик, – Тигра...
– Ніякий не Тигра, – заперечив Тигра.
– Хоч так, хоч сяк, а я опинився там, – сказав Іа-Іа.
– Але ж він, мабуть, не хотів цього,– сказав Пух.
– Він просто такий стрибучий,– сказав Паць, – і нічого не може із собою вдіяти.
– Тигро, ану, спробуй апчхнути на мене! – запищав Крихітка Ру. – Іа, зараз Тигра спробує апчхнути на мене, як на тебе. Пацику, як ти гадаєш...
– Ну годі, годі,– сказав Кролик,– не можна говорити всім одночасно. Головне – що скаже на це сам Крістофер Робін.
– Я просто чхнув,– сказав Тигра.
– Він пхнув,– сказав Іа-Іа.
– Ну, може, я трішки п-чхнув,– сказав Тигра.
– Помовчте! – сказав Кролик, підвівши лапку.– Що думає про це Крістофер Робін? Ось що головне!
– Ну,– сказав Крістофер Робін, не зовсім розуміючи, про що йдеться.– Я думаю...
– Що-що? – сказали всі.
– Я думаю, що зараз ми всі разом підемо гратися в Палочки.
Так вони і зробили.
І вірите, Іа, який досі ніколи не грав у цю гру, вигравав найчастіше!
А Крихітка Ру аж двічі впав у Річку.
Першого разу випадково, а вдруге зумисне, бо він побачив, що з Лісу виходить Кенга, і зрозумів, що йому все одно доведеться негайно йти спати. Тоді Кролик сказав, що й він піде з ним, а Тигра та Іа також пішли разом, бо Іа хотів розтлумачити Тигрі, як вигравати в Палочки ("Треба пускати палочку з вихилясом, якщо ти, Тигро, тямиш, до чого я веду").
Отже, Крістофер Робін, Пух та Паць зосталися на Мосту самі. Довго-довго вони дивилися вниз на Річку, не промовивши жодного слова, і Річка також за цей час не промовила жодного слова, бо їй було дуже спокійно та гарно цього літнього теплого дня.
– А Тигра загалом – друзяка хоч куди,– спроквола сказав Паць.
– Звичайно,– сказав Крістофер Робін.
– Усі ми хоч куди,– сказав Пух.– Це моя така думка,– додав він.– Хоч я не певен, що я не помиляюся.
– Звичайно, ти не помиляєшся,– сказав Крістофер Робін.
ПРИГОДА СІМНАДЦЯТА,
У якій приструнчують Тигру
Одного р ізу Кролик та Паць сиділи на ґанку Пухової хатки й слухали розповідь Кролика. Сам Вінні-Пух також сидів разом з ними.
Був дрімотний літній полудень, і Ліс був сповнений чарівно-колискових звуків, кожен із яких, здавалося, казав Пухові: "Не слухай Кролика. Слухай мене". Отож Вінні-Пух умостився найзручніше, аби не слухати Кролика, і тільки час від часу розплющував очі й казав "Ого!", а тоді заплющував очі знову й казав "Еге", а Кролик раз по раз серйозно перепитував: "Ти розумієш мене, Пацику?" – і Паць так само серйозно кивав головою, аби показати, що він розуміє геть усе.
– Так от,– сказав Кролик, дійшовши, нарешті, до суті справи,– Тигра останнім часом так розплигався, так розстрибався – одне слово, став таким вискочнем, що його слід приструнчити. Як ти вважаєш, Пацику?
Паць сказав, що Тигра останнім часом таки справді дуже розструнчився, і коли можна придумати, як його приструнчити, це буде Блискуча Думка.
– Саме так я й думав,– сказав Кролик.– А що скажеш ти, Пуше?
Пух, здригнувшись, розплющив очі й сказав:
– Чудово!
– Що чудово? – спитав Кролик.
– Те, що ти казав,– промовив Пух.
Паць штовхнув Пуха ліктем у бік, і Пух, який відчував, що його дедалі дужче заносить у сон, повільно звівся на ноги й потроху став прокидатися.
– Але як ми це зробимо? – спитав Паць.–
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вінні-Пух та його друзі», після закриття браузера.