Читати книгу - "Криве дзеркало війни. Міфи та загадки Другої світової"

Улітку 1936 року Ріббентроп міг посісти посаду заступника міністра іноземних справ, проте висловив бажання стати послом у Лондоні. Принц Уельський після смерті батька вже півроку був королем Великобританії Едуардом VIII, і Ріббентроп обіцяв Гітлеру схилити його до союзу з Німеччиною. Фюрер залюбки дав згоду. Йому було невдогад, що Лондон вабить Ріббентропа можливістю зустрічатися з Уолліс Сімпсон.

Трон похитнувся

Ставши королем, принц Уельський швидко відчув різницю — його безтурботному життю настав край. Тепер він був верховним головнокомандувачем армії, авіації та флоту із правом оголошувати війну чи укладати мир. Він мав розглядати всі прийняті парламентом закони і схвалювати їх або накладати вето. Регулярно зустрічатися з прем’єром (а не з Уолліс!), призначати міністрів, нагороджувати орденами, надавати лицарські звання. А ще — прийом послів, ратифікація міжнародних угод... Він тонув у справах Англії, а відповідав ще й за Шотландію, Уельс, Північну Ірландію та численні заморські території, починаючи з Індії.

Папери й урочисті церемонії витіснили з його життя кохану. Він усією душею зненавидів їх і заявив, що вирішив одружитися з Уолліс. Королева-мати, уряд і архієпіскоп Кентерберійський жахнулися. Для початку королю нагадали, що вона заміжня. Ну, це не перепона! Він приїхав до Ернеста Сімпсона і запропонував йому графський титул, якщо той терміново погодиться на розлучення. Приголомшений Сімпсон плюхнувся у крісло, забувши, що не можна сидіти в присутності короля. Прийшовши до тями і тверезо все зваживши, він дав згоду, щоб, за його словами, не заважати перебігу історичних подій. А від титулу через самолюбство відмовився.

Наближався час коронації. Але король висунув умову: тільки після одруження! Архієпископ звернув його увагу, що шлюб короля Великобританії з двічі розлученою іноземкою, а до того ж католичкою, — нечувана річ! А Едуард VIII у відповідь нагадав, що саме він, король, є верховним главою англіканської церкви і має право звільняти архієпископів. Він доручив адвокату вести справу про розлучення Уолліс, а сам вирушив з нею на розкішній яхті в романтичний круїз Середземним морем. Яхту супроводжували два міноносці королівського військово-морського флоту.

Король був щасливий, як ніколи, і не думав про наслідки. А Британію тим часом трусило: символ моралі та честі нації став героєм скандальної хроніки світової преси! Вершки суспільства дивувалися: чим так цупко тримає монарха ця миршава американка? Кілька століть тому її назвали б відьмою й напевно спалили б, але зараз, у 1936 році, дійшли матеріалістичного висновку: тримає витонченим сексуальним досвідом, набутим у Шанхаї! Це передавалося від уст до уст пошепки, а часом і на повний голос. Непорушний трон імперії похитнувся.

Коли король повернувся до Лондона, прем’єр-міністр Болдуїн доповів йому, що уряд категорично проти його матримоніальних планів. Якщо його величність наполягатиме на них, кабінет міністрів піде у відставку. Новий кабінет повинна буде сформувати опозиційна лейбористська партія, однак її позиція стосовно шлюбу така сама. Країна залишиться без виконавчої влади й опиниться у глибокій кризі з непередбачуваними наслідками. Виходячи з цього, кабінет міністрів уклінно просить його величність відмовитися від морганатичного шлюбу або зректися престолу.

Британська пресса здійняла галас. Уперше за всю історію імперії про короля писали нешанобливо, а вже про Уолліс і поготів. Перед будинком Сімпсонів проходили маніфестації з плакатами: «Геть американську шлюху!». Вона поїхала до Франції, закликавши короля не здаватися, — ще сподівалася стати королевою! Але Едуард VIII не витримав тиску уряду, преси і рідних. Він хотів одного — бути разом з Уолліс. 11 грудня 1936 року, на 327-й день свого правління, він звернувся до нації по радіо зі словами: «Я вважаю для себе неможливим нести важкий тягар відповідальності і виконувати обов’язки короля без допомоги та підтримки жінки, яку я кохаю».

Що стояло на кону

«Ах, яке високе кохання! Яка жертва! Кинути корону до ніг жінки!» — розчулюються всі, хто чув про цю історію. Та вона насправді не така вже й романтична. Кохання в ній щільно пов’язане з політикою.

Гітлер одразу взяв курс на озброєння Німеччини всупереч умовам Версальської угоди. В Англії до часу дивилися на це крізь пальці. Але 1936 року фюрер уже не при ховував своїх агресивних намірів. Було прийнято «чотирирічний план» з чіткою метою підготувати вермахт і економіку Третього рейху до війни. Це стривожило англійців: добре, як Гітлер розширятиме «життєвий простір» для німців за рахунок Росії, а якщо він зазіхне на їхні африканські колонії та Індію? Тоді король, що співчуває нацистам, стане дуже небезпечним. Його слід усунути від влади, і єдиний привід для цього — місіс Сімпсон.

Якби йшлося лише про традиції та моральність, король, імовірно, домігся б свого — ввів би кохану до Букінгемського палацу на правах господині. Але на кону були інтереси імперії і національної еліти, а це куди серйозніше двох розлучень Уолліс та її шанхайських «курсів підвищення кваліфікації»... Король зрозумів, що цю стіну йому не пробити.

У Гітлера в гостях

Після виступу по радіо Едуард VIII — ні, тепер уже просто Девід — поїхав до Франції, де на нього чекала Уолліс. Романтично було б покинути батьківщину без нічого, нехтуючи матеріальні цінності, проте багаж екс-монарха налічував 266 місць.

На британський престол під іменем Георга VI зійшов другий за старшинством син покійного короля Альберт. Він придумав брату титул «герцог Віндзорський», оскільки члени королівської династії мали прізвище Віндзор. Але висунув умову: ні дружина герцога, ані можливі нащадки не мають права називатися Королівською Високістю. Він заборонив Девіду відвідувати Великобританію без спеціального запрошення й обіцяв виплачувати йому компенсацію за покинуту нерухомість — два старовинні замки.

Одруження герцога й Уолліс відбулося 3 червня 1937 року в замку XVI століття Канде поблизу французького міста Тур. Королівська сім’я зігнорувала цю подію. А Ріббентроп надіслав нареченій букет із сімнадцяти білих троянд. Такі саме букети вона отримуватиме від нього й надалі. Стверджують, що кожна з троянд символізувала їхню інтимну зустріч...

У жовтні молодята виправдали найгірші побоювання британського уряду — відвідали Німеччину. Їх приймали Гесс, Герінг, Гіммлер, Геббельс, а наостанок і сам фюрер. Герцогське подружжя було в захваті від люб’язності та гостинності господарів. Гостей зустрічав почесний караул СС, на їхню честь влаштовували салюти. Герцог не залишився в боргу: всіляко вихваляв досягнення Третього рейху, турботу фюрера про народ і навіть оволодів нацистським привітанням.

— Його