Читати книгу - "Планета Pixar"

— Згоден із тим, що ваш найкращий варіант — бути якомога чеснішими з інвесторами, — підтвердив Ларрі. — Pixar має захопливу історію, та й те, що до компанії причетний Стів, теж приверне увагу. Проте інвестори розпізнають ризики у будь-якому разі. Тому краще, якщо інформація ітиме від вас максимально відкрито… Ми допоможемо вам майстерно обіграти цей бік справи.

Зустріч неабияк мене порадувала. Ларрі міг стати першим серед тих, хто заявив би мені, що я збожеволів, прагнучи вивести Pixar на публічний продаж акцій, та не став. Неважливо, що, на його думку, шансів на успіх у нас було небагато. Мені це було відомо й так. Було б значно гірше, якби він вважав, що у нас взагалі немає шансів. Оскільки Ларрі підтримував ідею розкриття всіх ризиків заздалегідь, то задача переконати в цьому Стіва ставала більш посильною. Адже Джобс не надто схилявся до думки, що слід висвітлити інформацію про нестабільність перспектив піксарівського бізнесу.

Я порушив цю тему під час телефонної розмови зі Стівом того ж вечора.

— Нам слід чесно поділитися тим, що ми знаємо про ризики Pixar, — сказав я. — Ларрі каже, що інвестори в будь-якому разі все з’ясують. Тому краще, щоб інформація йшла від нас.

— Ну якщо ви обоє тримаєтеся цієї думки, так і зробимо, — промовив Стів із ноткою звинувачення в голосі.

Не можу сказати, що Стів був проти подібної ідеї — він просто не думав, що це взагалі має значення. Він був переконаний, що інвестори дивитимуться ширше — мовляв, їм настільки припаде до душі бачення Pixar, що бізнес-ризики в їхніх очах виглядатимуть мінімальними. Втім, мене це цілком влаштовувало. Я отримав те, що хотів, — мовчазну згоду на розкриття ризиків.

Того вечора в мене в голові крутилася ще одна думка. Стів був єдиним директором Pixar. Якщо ми планували вийти на публічний продаж акцій, нам конче потрібно було розширити раду директорів. Кожен інвестор хотів би знати про те, що компанія має професійну й досвідчену команду керманичів, які наглядають за її діяльністю. Але, звісно, я не розраховував, що обговорення цього питання зі Стівом буде легким завданням.

Десять років тому рада директорів Apple завдала Джобсу підступного удару, несподівано відсторонивши його від виконання обов’язків у компанії. Рішення було мотивоване категоричною й нестабільною поведінкою Стіва в керуванні відділом Macintosh. Ми ніколи відкрито про це не говорили, але та наполегливість, з якою Стів хотів утримати контроль над Pixar, коли настав час розподіляти опціони на акції, змусила мене думати, що він і досі повністю не оговтався після розгрому в Apple. Хоча Стів і далі буде володіти найбільшою часткою Pixar, коли компанія стане публічною, її рада директорів буде нести відповідальність перед усіма власниками акцій, зокрема й перед міноритарними акціонерами[34]. Це означало, що рада буде діяти з власних міркувань, якщо це буде потрібно. Саме тому я був практично впевнений: коли справа дійде до вибору піксарівської ради директорів, Стів стане щонайменше вибагливим.

— А ще настав час розширити раду директорів Pixar, — усе ж запропонував я. — Нам потрібна хороша рада директорів задовго до виходу на публічний продаж акцій. Тож краще сформувати її зараз.

— Я хочу, щоб рада була невеликою, — сказав Стів. — Не люблю великі директорати. Скільки найменше може бути членів ради?

— Думаю, п’ятеро чи шестеро буде цілком достатньо, — припустив я. — Ще запитаю у Ларрі. Давай вважати, що рада може бути невеликою.

— Шестеро — це забагато, — заперечив Стів. — Нам шестеро ні до чого. А ще я хочу, щоб у ній були люди, з якими я зможу працювати. Ті, хто перейматимуться долею Pixar, а не просто сидітимуть там із питання престижу. Я не хочу, щоб рада складалася з номінальних лідерів, які нічогісінько не знають про компанію.

— Рада повинна додати нам авторитетності, — зауважив я. — Інвестори будуть дивитися на неї, щоб перевірити піксарівську стратегію. Проте ми не можемо віддати місця в директораті кандидатам, не відомим у нашій сфері.

— А я не хочу, щоб там були формальні голлівудські начальники чи знаменитості, — наполягав Стів. — Нам потрібні такі члени ради директорів, які розуміють Pixar. Які переймаються Pixar. Люди, яким ми довіряємо.

Це дуже звужувало поле вибору. Отже, нам потрібен був директорат, котрий виглядатиме авторитетно в очах Голлівуду й складатиметься винятково з людей, яких знає і яким довіряє Стів, і які якнайліпше дбатимуть про інтереси Pixar. Досить авторитетні, щоб задовольнити Волл-Стріт. Достатньо близькі, щоб вгодити Стіву. Тож ми мали протиснутися у вушко голки.

Протягом кількох минулих років ми зустрічалися з низкою людей, які теоретично могли би стати чудовими членами ради директорів. Хорошим прикладом були Едгар Бронфман і Сенді Кліман, які обіймали посади CEO і COO[35] у компанії Universal Studios. Чимало компаній із захватом поставилися би до можливості залучити когось із них до своєї ради директорів. Але Стів у всіх таких кандидатурах бачив недоліки.

— Едгар мені до вподоби, — казав він, — але чи справді ми хочемо звати до своєї ради генерального директора компанії — найбільшої конкурентки Disney? Із Сенді Кліманом той самий клопіт.

Усі голлівудські управлінці, яких ми знали найкраще, були з Disney: CEO компанії Майкл Айзнер і голова Disney Animation Пітер Шнайдер. Увести до ради директорів Pixar діснеївського управлінця означало наразитися на можливий конфлікт інтересів, оскільки наша компанія планувала змінити русло стосунків із Disney і навіть обмірковувала можливу співпрацю з іншими студіями. Такий варіант не підходив.

Була ще одна можливість. Сем Фішер, наш голлівудський юрист, познайомив нас зі старшим партнером своєї фірми Скіпом Бріттенгемом. Скіп був одним із небагатьох елітних голлівудських супер-юристів, радником зірок. Сем наполіг, щоб ми зустрілися з ним, коли я зателефонував сказати про те, що нам потрібно більше довідатися про Голлівуд.

Скіп був харизматичним юристом, привертав до себе всезагальну увагу. Здавалося, він тримає у своїх руках чимало справ, якими живе Голлівуд. За статурою він був худорлявий, дуже привабливий, майже лисий із довгими пасмами волосся по боках. Одягався в повсякденні костюми, а завдяки теплій, приязній поведінці миттєво викликав симпатію. Скіп любив поговорити про Голлівуд — чого він тільки не бачив за час своєї юридичної практики. До того ж, він уже був на боці Pixar, оскільки його фірма представляла наші інтереси.

Коли я зайшов до