Читати книгу - "Вибрані твори"

— тобто прихильник ідей, які пропагувала таємна революційно-терористична організація «Народна Воля» (діяла з 1879 р. до середини 1880-х), зокрема право народу на землю, розвитку місцевого самоврядування, повалення самодержавства та встановлення народовладдя.(обратно) 681

Партія у[країнських] с[оціялістів]-р[еволюціонерів] — окремі гуртки і групи існували від 1905 р., до однієї з них і належав Сергій Пилипенко. Однак як всеукраїнська політична організація Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) постала у квітні 1917 р.

(обратно) 682

Шульгин Яків (1851-1911) — історик, педагог, громадсько-культурний діяч. Співробітник драгоманівського видавництва «Громада», на яке пожертвував свій спадок.

(обратно) 683

Шульгин Олександр (1889-1960) — політичний, громадський і культурно-науковий діяч. Активіст петербурзької громади ТУП, радикально-демократичної партії (з 1917 р. — Української партії соціалістів-федералістів). Член Центральної Ради, з липня 1917 р. до 30.01.1918 — генеральний секретар міжнаціональних (пізніше — міжнародних) справ. Був головою української делегації на першій асамблеї Ліги Націй у Женеві.

(обратно) 684

Автор «Історії Коліївщини» — йдеться про працю Якова Шульгина «Очерк Колиивщины по неизданным и изданным документам 1768 и ближайших годов» (1890), що була надрукована в «Киевской старине», окремим виданням та в українському перекладі як XX том «Руської історичної бібліотеки».

(обратно) 685

«Горскій Віенацъ» — повна назва твору: «Горскій Віенацъ. Историческо событіє при свршетку XVII віека. Сочиненіє П. П. Н. Владыке Црногорскога у Бечу, Словима Ч. О. О. Мехитариста» (1847).

(обратно) 686

Флоринський Тимофій (1854-1919) — славіст і візантолог. Був деканом історико-філософського факультету. На початку Першої світової війни — голова Комітету у справах друку, який спричинився до ліквідації української преси.

(обратно) 687

Степович Андроник (1857-1935) — славіст. Директор колегії П. Ґалаґана, доцент і професор Київського університету. Автор підручників з історії слов'янських літератур.

(обратно) 688

Науменко Володимир (1852-1919) — громадський і педагогічний діяч, літературознавець, лінгвіст, етнограф. З 1893 р. — редактор «Киевской старины». 1918 р. — діяч Української федеративно-демократичної партії і міністр освіти в останньому гетьманському Кабінеті Міністрів. З 1919 р. працював в Українській Академії Наук. Розстріляний більшовиками.

(обратно) 689

Довнар-Запольський Митрофан (1867-1934) — історик. Професор Київського університету в 1901-1919 рр., співробітник Київської археологічної комісії.

(обратно) 690

Перетц Володимир (1870-1935) — філолог, історик української та російської літератури, дійсний член НТШ (з 1908), Петербурзької Академії Наук (з 1914), Української Академії Наук (з 1919); у 1903-1914 рр. професор Київського університету.

(обратно) 691

Покровський Олексій (1868-1928) — історик античного світу. До 1920 р. — професор Київського університету, потім — Ніжинського ІНО. Співробітник Української Академії Наук.

(обратно) 692

«Український голос» — газета Української військової виконавчої ради Північно-Західного фронту. Виходила двічі на тиждень від червня до листопада 1917 р.

(обратно) 693

Установчі збори (рос.: «Учредительное собрание») — російський парламент, чиє перше й останнє засідання відбулося 18 січня та в ніч на 19 січня 1918 р.. У ніч з 19 на 20 січня Всеросійський центральний виконавчий комітет ухвалив декрет про його розпуск.

(обратно) 694

Гетьманський переворот — йдеться про встановлення гетьманату шляхом державного перевороту за підтримки німецької армії, коли 29 квітня 1918 р. з'їзд Союзу Земельних Власників проголосив гетьманом Павла Скоропадського.

(обратно) 695