Читати книгу - "Породжені хтивістю, Ксенія Євчук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Щось торкнулось моєї щоки і я в мить відкрила очі.
Я в своїй кімнаті. Біля ліжка навпочіпках сидить Кейт. Вона тримає руку біля мого обличчя і посміхається.
-Як ти сюди зайшла?!
-Я викрала твій ключ і зробила собі копію.
Я вражено зиркаю на неї.
Вона двічі кліпає і заливається сміхом.
Я піднімаюсь і взявши свою подушку, кидаю їй в обличчя.
-Це був жарт!
-Ти - ідіотка.
Розвертаюсь до неї спиною і лягаю на іншу подушку.
Кейт валиться на ліжко, досі сміючись.
-Розказуй.
-Я хочу спати, відчепись.
-Я відчеплюсь коли розкажеш. Чому мені дзвонив Данір і сказав, що ти з ним? І що це за льодяник?
Я різко розвертаюсь до неї обличчям і хапаю з її рук цей спогад.
-Скажи мені що ти ще не встигла його облизати. -молю я.
-Ще не встигла, а що?
-Слава Богу, ти не уявляєш де він був.
Кейт як лисиця. Вона хитро посміхається і чекає від мене пояснень.
-Та ну, краще розкажи, як тобі вчорашній день?
-Знаєш, я ображена на тебе через те, що ти покинула нас.
Кейт дивиться в стелю і я розглядаю її профіль.
-Але...Реніль, я люблю тебе. Справді.
Подруга повертається до мене і міцно обіймає.
Я обожнюю коли ми обіймаємось. Вона мені вже як рідна. Як сестра.
-І я тебе люблю. -відповідаю я.
-Пізніше ти мені все розкажеш, сучко.
Я втискаюсь в її груди і ми обоє регочемо.
***
Кейт потягується, роблячи вправи, а я готую для нас налисники.
-Де дядько Нікрос?
-Батько вчора і сьогодні на роботі. Я взагалі останній рік дуже рідко з ним бачусь.
Кейт піднімається і ляскає мене по сідниці. Це вже як традиція. В мене б мали бути синці від її рук.
-Я йду на верх, посиджу в твоєму ноутбуці.
-Я покличу тебе, коли дороблю сніданок.
Вона біжить по сходах і підспівує пісню Taylor Swift. Вона весь час співає її пісні, тому навіть я вже вивчила тексти деяких із них.
Її любов до цієї співачки була щонайменше вічність. На телефоні в неї є всі пісні Taylor. А ще, Кейт підписана на безліч каналів з гороскопами. Вона вірить в те, що гороскопи покращать їй день, що б там не було написано. Колись там написали, що дехто з її подруг закоханий в неї, і вона цілими днями ходила за мною розпитуючи, чи я часом не поміняла орієнтацію.
Це справді було жахливо.
Ще один факт про неї.
Це один із дуже важливих фактів.
Вона практично живе в мене через те, що її батьки кожного дня сваряться. І це здебільшого стається через мінімальні проблеми. Кейт каже, що вони не раз погрожували одне одному, що подадуть заявку на розлучення, але до цього так і не дійшло.
Вона ще з маленького віку чула їх лайки і навіть бійки.
Мені завжди було шкода її. Я знаю, що її розбило щось в дитинстві, але не знаю що саме. Це єдине, про що подруга мені не говорить.
Звичайно я розумію, що це щось важливе, адже ми ділимось всім одна з одною.
Раніше я створювала лист думок про те, що ж це може бути. Через що Кейт була така розбита. Через що вона на першому курсі коледжу зовсім не посміхалась і була відлюдькуватою.
Але я так і не здогадалась. Після того просто залишила старання, сподіваючись, що колись вона сама про все мені розкаже.
Нарешті налисники дожарюються. Перша порція підгоріла, але Кейт-всеїдна.
Я кличу подругу і вона всього за десять секунд вже сидить за столом, чекаючи на свою порцію.
-В тебе багато секретів від мене?
Я повертаюсь до неї, тримаючи в руках дві тарілки.
-Що за запитання?
-Ну-уу, я випадково заглянула в твій телефон.
Я не дивуюсь, бо це для нас нормальна справа. Нам нічого ховати.
-Так?
-Тобі Данір написав.
-Що написав?
Я навіть не уявляла, що він мені так швидко напише. Я розумію чому я в себе вдома, а не в нього. Він живе один, але Кейт казала, що Джеймс переїхав до нього. Через що? Не знаю, але мені ніби всеодно.
-Я не читала.
-Я здається зробила налисники, а не спагетті.
-Та ну тебе, він запитав, чи тебе нічого не болить.
-Більше нічого?
-Я відписала "А чому мене має щось боліти?" -Кейт сміється, дивлячись на моє похмуре обличчя.
-Якого фіга ти взагалі відписала йому? Може я хотіла ігнорувати його, не думаєш?
-Ти краще розкажи мені про все, що сталось вчора.
Нарешті я здаюсь і ставлю мед на стіл.
Кейт чемно слухає, час від часу давлячись їжею в роті.
-Дякую.
-За що?
-За те, що встигла відібрати в мене той льодяник, перш ніж я запхала його до рота.
***
Я ненавиджу цю пару.
Вона в нас раз в тиждень. Я завжди задаюсь цим запитанням. Всі вчителі фізики одинакові?
Викладач мене дуже напрягає. Про нього безліч слухів, що він ніби чіпляється до студенток, але ще ніхто на нього не жалівся.
На першому курсі він мені дуже сильно допомагав з навчанням, через що я полюбила його. Але тепер я помічаю від нього дивні погляди в свою сторону. Щось подібне на погляд Даніра, але це не Данір. Коли мій чоловік дивиться на мене, я хочу застрибнути на нього і цілувати до смерті. Але коли на мене дивиться цей фізик - мене тягне рвати.
Я заглядаю в зошит подруги, щоб списати в неї якусь дивну формулу.
Кейт завжди вчилась краще за мене. Мені було більше всеодно на навчання, бо вечірки цікавіші за це.
Не можу зрозуміти її почерк. Дивні формули найважче списуються.
Мене гладять по спині і я дивлюсь на того, хто це робить.
-Пані Варіньєра, ви не знаєте, що списувати контрольні не можна?
Іди нахуй, дідо.
-Вибачте, я більше не буду.
Банальна фраза, але завжди рятує.
-Я розумію, але ви маєте зайти до мене в кабінет після пар.
-Можна запитатись, через що?
-У вас за минулу контрольну двійка.
Якого дідька? Я ж ніби добре її списала?
-Добре, зайду.
-Чудово.
Фізик відходить від нашої парти і прямує до дошки.
Я стараюсь не дивитись на нього до самого кінця пари. Просто на угад вибираю букви в тестах і пишу вигадливі формули.
Сподіваюсь, що пронесе.
Останні декілька хвилин пари я сиджу і думаю про Даніра.
Чому в нас так рідко із ним пари? Його взагалі сьогодні немає в коледжі.
Я б могла написати йому.
Але що?
"Привіт, купи мені крем, бо твій льодяник зашкодив мені" "Привіт, мені тоді було добре, повторимо?"
Що зі мною не так?
З дзвінком я встаю і віддаю викладачу свою контрольну.
Виходжу з кабінету дуже швидко і по дорозі за руку мене ловить Аніта.
Іншою рукою я ловлюсь за серце.
-Ти ненормальна? Я злякалась.
-Вибач, не нагадуй хоча б ти, що я ненормальна.
-Скільки в тебе ще пар? Як там Крістофер?
-Чому ти взагалі про Крістофера запитала?
-Ти ж сталкериш його, чи вже ні?
Аніта затикає мій рот і прикладає вказівний палець до губ.
-Я збираюсь залишити цю справу, бо він робить вигляд, що мене не існує.
-Ну і телепень. Ти ж така неймовірна.
-Я теж так кажу, але це вже його справи.
Аніта цілує мене в щоку і ми розходимось по різних кабінетах.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Породжені хтивістю, Ксенія Євчук», після закриття браузера.