Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

Вечеря минає доволі спокійно, якщо не зважати на Єгорова поруч зі мною. Кирило підтримує розмову з Дем'яном, а я лише зрідка вставляю свої репліки. Мені дійсно здавалося, що на цій вечері я зможу хоча б щось дізнатися про свого чоловіка, але Дем'ян вкотре мене випередив. 

Попрощавшись з Кирилом, сіла у свою машину і поїхала в бік свого нового житла. Авто Дем'яна постійно було позаду, і коли я вийшла на вулицю біля знайомого під'їзду, хлопець знову з'явився поруч. 

Ми разом зайшли в ліфт, але починати розмову я не поспішала. Сьогодні був важкий день, адже Дем'ян почав відкриватися мені з не надто хорошого боку. І лише тепер до мене дійшло, що ми зовсім нічого не знаємо одне про одного. 

- Я лечу в Лондон на кілька днів, - несподівано заявив, коли ми переступили поріг квартири. 

- Доб... почекай! А як же твій собака? - киваю у бік цього звіра, що уже сидить біля моїх ніг. 

- Залишаю на твою відповідальність. Вигулювати його треба двічі на день. Корм і все необхідне для нього є на кухні, - як нічого не бувало, заявив Дем'ян.

- Гей! Я не збираюся доглядати за твоїм звіром! - невдоволено кричу, прямуючи за Єгоровим та Арчі у вітальню. - Поки тебе не буде, повернуся у свою квартиру! 

- Це не надто хороша ідея, - Дем'ян сідає на диван, а Арчі миттєво вмощується біля його ніг. - Ми з тобою одружені, Юле. Батьки не так все зрозуміють, якщо ти поїдеш. До того ж Давид готовий ловити нас на брехні. Хочеш дати йому привід?

Розумію, що ця розмова не має жодного сенсу, тому лише фиркаю собі під ніс і залишаю цих двох. У своїй кімнаті спочатку деякий час переписуюся з подругами, а тоді переодягаюся й лягаю спати. Якщо Дем'ян дійсно вирішив залишити мене на кілька днів - це не так і погано. З Арчі якось впораюся. Думаю, що з ним налагодити контакт буде простіше, аніж з його господарем. 

Наступного ранку картина повторюється. Дем'ян з'являється у квартирі після ранкової пробіжки, а за ним й Арчі. Одразу ж насипаю собаці корм і готую яєчню для себе та Єгорова. Все ж таки ми тепер разом, тому варто дотримуватися дружніх відносин... або хоча б пробувати дотримуватися.

- Я повернуся на вихідні, - доволі спокійно заявляє Дем'ян, снідаючи тим, що я приготувала.  - Сподіваюся, що за час моєї  відсутності ти більше не шукатимеш проблем на свій зад. 

- Сподівайся, - мило усміхаюся і вже дочекатися не можу, коли любий чоловік полетить в іншу країну. 

Сьогодні навіть в офісі працюється спокійніше, адже я знаю, що Дем'яна немає на місці. А ще я домовилася з подругами провести разом вечір, адже повертатися у порожню квартиру не хотілося.

Зробивши усю роботу, з чистим сумлінням поїхала у наше з дівчатами улюблене кафе. Коли зайшла всередину, вони були вже там. Та не встигла я нормально сісти, як подруги накинулись на мене з запитаннями.

- Отже, Дем чудово пам'ятає тут ніч у Вегасі. І що це означає? Він одружився з тобою абсолютно тверезим? - задумалася Ліка. - Дивно все це.

- А я про що? - бурчу невдоволено. - Дем говорить, що цей шлюб вигідний йому. Дідусь змушував одружитися, а тепер усі задоволені.

- Чогось твій Дем'ян недоговорює, - додає Оля. - Він, звісно, красунчик і все таке. Але точно є ще щось. Тому... придивись до нього. Вам же під одним дахом жити. 

В принципі подруги радили мені те, що я й сама добре розуміла. Повертаючись у квартиру Єгорова, я вже уявляю, як прийму душ і спатиму спокійним сном, але мрії мої розвіялися, як тільки я переступила поріг квартири. 

Арчі! Зараза!

Собака дивився на мене такими великими очима, наче збирався зробити якусь капость, або ж уже зробив. Довелося відкласти свої мрії про душ на потім і чіпляти повідець до нашийника. І хоча Арчі я ще трохи побоювалася, вибору, як такого, не було. На щастя, біля будинку був власний невеликий парк, де таких собачників, як я, було ще декілька. 

Арчі радісно виляє хвостом та нюхає кожну травинку, а мені кортить якнайшвидше завершити цю прогулянку. Коли ж у сумці оживає телефон, я уже здогадуюся, хто це може бути.

- Чого тобі? - не приховую свого роздратування у голосі. 

- Поганий день? - глузливий голос Дем'яна дратує мене ще більше. 

- День чудовий, а от вечір... Арчі, фу! - саме в цей час собака нюхає якусь гидоту, і мені доводиться витягувати його за повідець.

- О! То ви на вулиці! - продовжує тішиться незрозуміло чому мій клятий чоловік. - Молодець, колючка! Я знав, що ти не така погана, якою хочеш здаватися.

- Та невже? - фиркаю сердито. - Тоді твій Арчі залишиться спати під під'їздом, тому що купати його я не збираюся.

Завершую виклик і ховаю телефон назад у сумку. Звісно ж, я не збиралася залишати собаку на вулиці, просто хотілося позлити Дем'яна. 

Повернувшись у квартиру, скупала Арчі, хоча планувала купатися сама, і коли він задоволений усім відправився кудись, я й сама нарешті прийняла душ. 

Заснула доволі швидко, як тільки голова торкнулася подушки, а от прокидалася досить цікаво. Мої ноги придавило чимось важким і, припіднявшись на ліктях, я з подивом відмітила, що на них спав Арчі. Схоже, він вирішив перебратися у мою кімнату, поки його господаря не було вдома.