Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

- Це наш алфавіт, - пояснила Міріон. А потім повільно назвала кожну букву.

Так ось ви які, загадкові літери! Стільки років я вже вами користуюся і тільки тепер дізнався, який вигляд ви маєте в письмовому вигляді. Досить симпатичні.

- Для початку вивчимо перші п'ять, - сказала Міріон, а потім ще раз озвучила ці літери. - Запам'ятав? - уточнила вона.

Я кивнув і, не чекаючи прохання, повторив. Обличчя Міріон на мить осяяла легка посмішка, потім вона сказала:

- Тепер потренуйся їх писати, так само рядами, як ти до цього робив.

Міріон відійшла до свого столу і продовжила урок для інших, а я знову взявся старанно виконувати завдання. Не знаю чому, але мені страшенно сподобалося писати. Та й просто дізнаватися щось нове. Захотілося якнайшвидше навчитися зв'язувати ці літери в слова, а слова в речення. Цікаво, які ще уроки чекають на мене в цьому замку?

Після невеликої перерви, найімовірніше, розрахованої на те, щоб ми розвантажили свій мозок і підготували його до наступної порції знань, настав урок, який навчав нас різним обчисленням. Тут мені було трохи простіше, оскільки з цифрами я був знайомий завдяки урокам Кейса. Якось у вільний час він зголосився показати, який вигляд має в письмовому вигляді перший десяток цифр, списавши частину стіни уламком цегли. А потім, на прохання особливо зацікавлених, тобто мене та Голки, показав, як пишуться десятки й сотні. Мистецтво ватажка зі стіни ніхто не стирав, і я мав змогу дивитися на них щодня, завдяки цьому цифри глибоко засіли в пам'яті. Ну, а віднімати й додавати я вмів до цього, завдяки частій роботі з грошима. Зараз мені залишалося тільки вивчити кілька легких знаків, якими позначалося те саме додавання, віднімання, ділення і множення.

Міріон давала звичні й життєві приклади для задач, одна з них була такою: "У вас є 100 монет, 10 із них ви віддали другові, але оскільки чотири монетки він загубив, вам довелося йому дати їх ще раз. Потім ви пішли на ринок і купили 7 штук куркуми по 2 монетки за штуку і 3 троянди для своєї коханої дівчини по 6 монеток кожна. Увечері ваш друг повернув вам половину позичених грошей. Скільки монет у вас залишилося?"

- Куркума? - усміхнувся Рін, потім прокоментував напівголосно: - Став би я витрачати гроші на таку нісенітницю, тим паче що я не знаю, що це.

Усі дружно засміялася, підтримуючи думку хлопця. Після чого Чейз додав:

- У цьому завданні все марна трата грошей, краще в шинок заглянути.

Міріон несхвально насупилася, але зауваження не зробила, дозволивши своїм учням невеликі веселощі. Тим паче, що після них усі почали старанно з'ясовувати, скільки ж, справді, у них залишилося монет після такого марнотратства.

На відміну від інших я не став хапатися за грифель, а спокійно вирішив усе в умі. Моя бездіяльність не пройшла повз увагу суворої жінки.

- Саріде, чому ти нічого не записуєш? - підходячи до мого столика, запитала вона.

- Вибачте, я не знав що треба, просто я вже знаю відповідь.

- Треба ж, так швидко, - хмикнула Міріон. - Ну і яка ж?

- Шістдесят одна монета.

Слухаючи наш діалог, хлопці на деякий час відірвалися від підрахунків.

- Правильно, - жінка схвально кивнула, але все ж додала: - Тільки всі твої рішення необхідно записати по діях, так само як ми робили до цього з іншими завданнями.

- Добре, - відповів я і почав записувати.

Решта, з подвійною ретельністю продовжили свої розрахунки, щоб і самим перевірити мою відповідь. А я от не розумів, навіщо даремно бруднити папір, якщо в розумі воно вирішиться набагато швидше.

Час, що залишився, Міріон запропонувала зайняти прочитанням книг. Кожен міг вибрати що-небудь собі до душі з численної колекції цієї бібліотеки, а завтра вона перевірить, хто, скільки встиг прочитати і як запам'ятав отриману інформацію. Мені ж, як тому, хто поки що не вміє читати, вона запропонувала продовжити вивчення алфавіту і потренуватися руку для письма, обписавши ще один аркуш пергаменту паличками й гачечками. Ну і взагалі, позайматися індивідуально, оскільки Міріон більше не доводилося приділяти увагу іншим учням. За цей час я встиг вивчити більше десятка літер, а також деякі слова, які можна було складати з цих самих літер.

До обіду моя голова буквально кипіла від отриманої інформації, вона крутилася, засвоювалася і вкладалася по поличках, немов ті книжки в навчальній кімнаті. Сидячи в їдальні та перевертаючи ложкою наваристу кашу, я намагався ні про що не думати, не слухати розмови й не вступати в них, щоб хоч трохи відпочити та приготуватися до наступного уроку. Уроку магії, на який я чекав із ще більшим нетерпінням.