Читати книгу - "Весь світ у кишені"

Підійшов патрульний офіцер. Він зиркнув спершу на обличчя Джинні, а потім — на ноги. Його червоне обличчя викривила оцінювальна посмішка. На Кітсона поліціянт навіть не глянув.

— Звідки ви приїхали, міс? — запитав він, притулившись до боку «б'юіка» і захоплено дивлячись на Джинні.

— Із Дьюкаса, — відповіла дівчина. — У нас медовий місяць. А звідки стільки галасу?

— Ви часом не бачили дорогою броньованого автомобіля «Веллінґ»? — запитав офіцер. — Якби побачили, то ні з чим би не переплутали. На задній частині в нього величезний напис.

— Та ні, — відказала Джинні й, повернувшись, запитала Кітсона: — Ми ж не бачили панцерника, любий?

Кітсон похитав головою. Його серце гупало так гучно, що юнак боявся, аби коп цього не почув.

— А ви його загубили? — запитала Джинні й гигикнула.

Коп усміхнувся, не відриваючи погляду від її колін.

— Не зважайте. Можете проїжджати. Гарного вам медового місяця, — він поглянув на Кітсона і підморгнув. — Упевнений, так і буде. Рухайтеся.

Юнак натиснув на газ — і вже за мить блокпост лишився позаду, а «б'юік» виїхав на відкриту дорогу.

— Оце так! — видихнув Алекс, вчепившись у кермо настільки сильно, що в нього побіліли кісточки пальців. — Як ти упорала цього типа!

Джинні поправила спідницю, прикрила коліна й нетерпляче смикнула плечима.

— Дай чоловікові на що подивитися — і він перетвориться на ще одного лузера, — відказала вона, витягуючи із сумки пачку цигарок. — Хочеш?

— Гадаю, так.

Дівчина запалила цигарку й передала її Кітсону. На цигарці лишилася пляма від помади, і юнакові було приємно думати, що сюди торкалися губи Джинні.

Ще одну цигарку вона запалила для себе.

Наступні десять миль вони їхали в тиші, а тоді Джинні мовила:

— Перший поворот праворуч. Дорога веде до Фоун-Лейк.

Кітсон кивнув. Зиркнувши вгору, він помітив, як до них наближається літак, що лише на триста футів піднявся над дорогою.

— Поглянь на це!

Із різким свистом літак пролетів над «б'юіком» і фургоном.

— А вони доволі швидко заворушилися, — відповіла Джинні.

Дівчина зиркнула на годинник. Було десять хвилин по полудню. І хоча минуло тільки сорок п'ять хвилин, відколи вони зупинили броньовик, Джинні здавалося, що вже пройшла ціла вічність.

Морґан, Джипо і Блек також почули свист вітру від літака, й італієць інстинктивно пригнувся. Він зрозумів, що шукають саме їх. Доки вони тягнулися через блокпост, усі троє припали до підлоги. Морґан стискав у руці пістолет, ладний стріляти в будь-якого копа, що спробував би залізти у фургон.

Та усі розслабилися, коли «б'юік» прискорився. Морґан розстібнув піджак й поглянув на подушечку, яку Джинні приклала до його рани. Подушечка була вся закривавлена: вочевидь, рана відкрилася знову.

Намагаючись знову завоювати довіру Морґана, Блек підвівся. Переступивши через Джипо, він підійшов до однієї з лежанок і схопив аптечку, яку взяли якраз за наполяганням Морґана.

— Я допоможу тобі, Френку, — сказав Ед.

Морґан ледь не знепритомнів. Він дуже хвилювався, що втратив так багато крові, тож тепер тільки кивнув, притулившись до стіни фургона.

Джипо із жахом витріщався, думаючи: «Якщо Френка не стане, що ми робитимемо? Ніхто, крім нього, не здатен дати раду такій скрутній ситуації, як наша. Якщо він помре, ми пропали».

Блек сів навпочіпки біля Морґана і взявся до роботи. За кілька хвилин він прилаштував нову подушечку, й кровотеча спинилася.

— Тепер усе буде добре, — сказав він і витер рота затиллям долоні. — Хочеш випити?

— Давай, — гірко відказав Морґан. — У тебе є всі підстави святкувати.

Блек налив три склянки нерозбавленого віскі й роздав спільникам.

П'ючи, вони відчули, що «б'юік» з'їхав з автостради. Фургон одразу затрусило й захитало, щойно колеса торкнулися путівця. Чоловіки квапливо допили віскі. Рот Морґана викривився від болю, коли підлога фургона його підкинула.

Невдовзі «б'юік» сповільнився, а тоді й зовсім спинився.

Настала пауза. Тоді двері трейлера прочинилися, і всередину зазирнули Джинні з Кітсоном.

— Усе гаразд? — стривожено запитав Алекс. Його здивувала блідість Морґана.

Френк глянув поза Кітсоном і побачив, що вони з'їхали з дороги й примостилися у тіні смерекового лісу. Дорога — на тридцять футів точно — було безлюдною. За пагорбом вона повертала і приблизно за шість миль виводила просто до Фоун-Лейк.

Згори долинав гуркіт літака. Цей звук нагадав Морґану, що небезпека близько.

— Він досі живий, — повідомив Френк Кітсону, вказавши пальцем на броньовик. — Мусимо витягнути його. Тут місце непогане. Зачиніть фургон і залиште справу нам. Зніміть колесо «б'юіка», неначе у вас спустило шину. Якщо побачите, що під'їжджає якась машина, вдарте об бік трейлера. Джинні, сядь на узбіччі й витягни кошик з їжею. Поводься так, наче готуєш пікнік. Уперед.

Блек напружено витягнув кошик із їжею.

Кітсон видавався шокованим.

— Що ви з ним робитимете? — запитав він.

Рот Морґана викривився у жорстокій посмішці.

— А ти як гадаєш? Зачиняй фургон і роби, що я кажу!

— Зачекайте! — пронизливо вискнув Джипо. — Я вшиваюся звідси! Не хочу мати з цим нічого спільного! Це не моя робота! Я тут, щоб лиш відчинити броньовик.

— Стули пельку! — гарикнув Морґан, погрожуючи коротуну пістолетом. — Ти відчиниш ці бісові ролети! І робитимеш те, що я кажу, інакше я тебе вб'ю!

Вираз його обличчя нажахав Джипо.

— Ти б не вчинив зі мною так, Френку! — італієць благально звів руки. — Випусти мене звідси!

Морґан глянув на Кітсона.

— Роби, що я кажу! Зачини фургон і працюй із колесом!

Блідий і тремтливий, Алекс зачинив задні двері трейлера. Тоді, важко дихаючи, він відкрив багажник «б'юіка» і витягнув домкрат.

У фургоні Морґан звернувся до Джипо спокійним, але страхітним голосом:

— Послухай, Джипо. Просто зараз ти починаєш заробляти свою частку грошей. Досі тобі було легко, але відтепер буде доволі сутужно, тож починай мізкувати! Відчиняй ті кляті жалюзі!

Зі свистом видихаючи крізь ніс повітря, Джипо підійшов до віконниці й поглянув на неї.

Блек спостерігав за ним. Його очі бігали від Джипо до Морґана й назад до Джипо.

Італієць бачив, що відчинити заслінку нескладно. Вона прилягала не дуже щільно — не так, як двері у задній частині броньовика.

Морґан це також швидко зрозумів.

— Візьми монтувальний лом і молоток, — сказав він. — Відірвати це — нам